Манліо Брозіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Манліо Брозіо
італ. Manlio Brosio
Манліо Брозіо
НАТО 4-й Генеральний секретар НАТО
1 серпня 1964 — 1 жовтня 1971
Попередник Дірк Стіккер
Наступник Йозеф Лунс
Італія Військовий міністр Італійського Королівства
10 грудня 1945 — 1 липня 1946
Попередник Стефано Ячина[1]
Наступник Чіпріано Факінетті
Народився 10 липня 1897(1897-07-10)
Турин, Італія
Помер 14 березня 1980(1980-03-14) (82 роки)
Турин, Італія
Відомий як політик, дипломат, адвокат
Країна Італія і Королівство Італія
Національність Італієць
Alma mater Туринський університет
Політична партія Ліберальна партія Італії
Професія юрист
Нагороди
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Президентська медаль Свободи

Манліо Джованні Брозіо (італ. Manlio Giovanni Brosio; нар. 10 липня 1897(18970710), Турин14 березня 1980, Турин) — італійський державний діяч, дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

З юних років активно цікавився політикою.

Під час Першої світової війни добровільно вступив до армії. Служив у званні молодшого лейтенанта в частинах альпійських стрільців. Нагороджений Срібною медаллю.

Після війни вступив до руху «Ліберальна революція» (італ. Rivoluzione Liberale).

Під час фашистської диктатури був адвокатом в Турині.

Після падіння фашизму, під час німецької окупації стає членом Комітету національного визволення в Римі.

Після звільнення Італії, стає генеральним секретарем Ліберальної партії.

Жовтень 1944 — червень 1945міністр без портфеля в першому і другому уряді Бономі.

Червень — листопад 1945 — заступник голови Ради Міністрів Італії в уряді Паррі.

Грудень 1945 — липень 1946 — військовий міністр в уряді Де Гаспері.

19471951 — посол Італії в СРСР (Москва).

19511955 — посол Італії у Великій Британії (Лондон).

19551960 — посол Італії в США (Вашингтон).

19601964 — посол Італії у Франції (Париж).

19641971Генеральний секретар НАТО.

19721976сенатор Італії від Ліберальної партії і голова групи Ліберальної партії в Сенаті.

З січня 1979 року — голова Атлантичного комітету Італії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Водовозов В. В.,. Ячини, Стефан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]