Манньо

Манньо
	Карта;
Географія
	55°17′ пн. ш. 8°33′ сх. д. / 55.283° пн. ш. 8.550° сх. д.Координати: 55°17′ пн. ш. 8°33′ сх. д. / 55.283° пн. ш. 8.550° сх. д.
Акваторія	Ваттове море
Група островів	Danish Wadden Sea Islandsd
Площа	8,4 км²
Довжина	3,2 км
Ширина	2,6 км
Країна
	Данія
Адм. одиниця	Есб'єрг
Населення	;
	Манньо Манньо (Данія)
	Манньо у Вікісховищі

Манньо (дан. Mandø) — острів у Північному морі біля південно-західного узбережжя півострова Ютландія. Один із Фризьких островів (входить до групи Північно-Фризьких островів). Належить Данії, входить до складу муніципалітету Есб'єрг (область Південна Данія). Площа — 7,63 км², населення — 44 особи (2009).

Географія[ред. | ред. код]

Острів розташований приблизно за 30 км на південний захід від міста Рібе. З материком острів з'єднаний 4-кілометровою дорогою. Під час припливів дорогу затоплює. Острів оточують великі броди та припливно-відпливні болота, де гніздиться безліч птахів та мешкають інші тварини^[1]. Види птахів: крячки, кулики, чаплі, качки, зокрема ґаґи, та інші види болотяних птахів. У минулих століттях уздовж периметру острова побудовано велику глиняну греблю, переважно поодаль від берега. Це дало змогу розвивати сільське господарство — на острові вирощували зерно та розводили овець.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Манньо датується 1231^[2], першу церкву на острові згадано 1340 року^[2]. Найстарішу зі сучасних будівель побудовано 1727 року. До 1741 острів належав королю і місцеві жителі викупили його на аукціоні^[3]. Острів залишається малонаселеним. За переписом 1890 на острові проживало 262 особи, зараз — менше 70^[3].

1887 року на сході побудовано греблю, що захищала острів від штормів і повеней, 1937 року збудовано другу північну греблю. Обидві греблі пошкоджено під час повені 1981 року^[2].

Економіка[ред. | ред. код]

Основними галузями економіки острова були сільське господарство та рибальство. Пізніше історія острова пов'язана з мореплавством. У XX столітті сільське господарство було добре розвиненим, кількість ферм досягала 25. На 1997 рік залишилася лише одна ферма^[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ C. M. Hogan, Ecology and Geology of Mandø Island, Lumina Technologies, July 9, 2006.
↑ ^а ^б ^в ^г Store Danske Encyklopædi, CD-rom edition, entry: Mandø, Copenhagen: Gyldendal, 2004(дан.)
↑ ^а ^б Om Mandø (дан.). Архів оригіналу за 4 липня 2003. Процитовано 4 листопада 2006.

Посилання[ред. | ред. код]

[1] C. M. Hogan, Ecology and Geology of Mandø Island, Lumina Technologies, July 9, 2006.

[SDE-2] а ^б ^в ^г Store Danske Encyklopædi, CD-rom edition, entry: Mandø, Copenhagen: Gyldendal, 2004(дан.)

[Mandoetourist-3] а ^б Om Mandø (дан.). Архів оригіналу за 4 липня 2003. Процитовано 4 листопада 2006.

[1]

[2]

[3]