Мануель Пуїг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мануель Пуїг
Manuel Puig
Manuel Puig.JPG
Ім'я при народженні Manuel Puig
Народився 28 грудня 1932
Хенераль-Вільєгас, провінція Буенос-Айрес, Аргентина
Помер 22 липня 1990
Куернавака, Мексика
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство Аргентина Аргентина
Національність аргентинець
Діяльність прозаїк
Alma mater Університет Буенос-Айреса
Мова творів іспанська
Напрямок фантастика, Поп-арт, Постмодернізм
Жанр фантастика, проза, п'єса
Автограф Firma Manuel Puig.png

CMNS: Мануель Пуїг на Вікісховищі

Мануель Пуїг (ісп. Manuel Puig; 28 грудня 1932, Хенераль-Вільєгас, провінція Буенос-Айрес, Аргентина22 липня 1990, Куернавака, Мексика) — аргентинський письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Мануель Пуїг народився у родині Бальдомеро Пуїга (Baldomero Puig) та Марії Олени Делледонне (María Elena Delledonne), у невеликому провінційному містечку Вільєгас, яке стало сценою для кількох його майбутніх романів.
З дитинства він полюбив кіно (завдяки чому навіть вивчив англійську). Переїхавши у 1946 році до Буенос-Айреса, Мануель став відвідувати американську школу, потім почав вивчати архітектуру, але незабаром, у 1951 році, віддавши перевагу філософії, поступив до університету Буенос-Айреса.
У 1955 році він отримав стипендію у Центрі експериментального кінематографа і поїхав навчатися до Рима. Однак те, чого його навчали, не збіглося з його сподіваннями, і він відправився колесити по Європі. Пуїг жив у Парижі, Лондоні, Стокгольмі, працював учителем, помічником директора фільму, посудомийкою, перекладачем субтитрів.
Тоді ж Пуїг почав працювати над своєю першою книгою. Отримавши роботу в "Air France", він перебрався в Нью-Йорк, де пізніше читав лекції у Колумбійському університеті. У 1967 році Мануель Пуїг повернувся на батьківщину, а в 1968 році був опублікований його дебютний, частково автобіографічний роман "Зрада Ріти Хейворт".
У 1974 році, після виходу роману "Справа в Буенос-Айресі" (1973), в якому була помітна критика перонистської політики, загроза репресій з боку режиму Ісабель Перон змусила письменника емігрувати. У 1974 р. був змушений виїхати до Мексики, з 1976 по 1980 роки жив у США. З 1981 жив у Бразилії, у 1989 знову повернувся до Мексики.
Незадовго до смерті Мануель купив будинок у Куернаваці (Мексика), де він хотів жити разом із своєю старою матір'ю, але його життя несподівано обірвалося. Помер Мануель Пуїг від інфаркту у віці 57 років.

Творчість[ред. | ред. код]

У своїх романах Мануель Пуїг створив мозаїчну картину латиноамериканської сучасності у вигляді тонко стилізованого колажу з стереотипів популярної словесності — пісеньок в жанрі танго, мелодраматичних кінороманів, літературної та кінематографічної фантастики, побутових радіоп'єс, модних і жіночих журналів, зразків реклами, що зближує його оповідну техніку з принципами поп-арту. Написав кілька п'єс і кіносценаріїв. Його роман "Зрада Ріти Хейворт" у 1965 році був висунутий видавництвом Seix Barral на премію Literaturpreis Biblioteca Breve, і у 1969 році був названий газетою Ле-Монд найкращим твором 1968/1969 року. Після успіху його другого роману Boquitas pintadas (Найкрасивіше Танго світу) у 1973 році побачив світ його третій роман The Buenos Aires Affair ("Справа в Буенос-Айресі"), який був заборонений через аргентинську військову диктатуру. Найбільш успішний роман Пуїга, «Поцілунок жінки-павука» (1976). Сам автор створив на його основі п'єсу. У 1985 році режисер Гектор Бабенко зняв фільм "Поцілунок жінки-павука" , який був номінований на премію "Оскар". У 1992 на Бродвеї був поставлений однойменний мюзикл, який мав гучний успіх. Ганс Вернер Хенце збирався писати оперу за його мотивами. У 1988 році виходить останній роман Мануеля Пуїга Cae la noche tropical (Падає тропічна ніч). Після його смерті залишився незавершений роман Humedad relativa 95 %. (Відносна вологість 95%).

Поцілунок жінки-павука[ред. | ред. код]

Політв'язень Валентин та гей Моліна, який попав в тюрму за розтління малолітніх, починають в тюремних застінках своєрідний кінодіалог, розповідаючи один одному сюжети різних фільмів, і поступово зближуються. Образ Моліни автобіографічний: Пуїг з дитинства любив одягатися як дівчинка і говорив про себе в жіночому роді. Кожен вечір Валентин і Моліна засипають в передчутті продовження черговий кіноповісті. Валентин не підозрює, що все, що відбувається – це хитро спланована змова... Але одночасно він розповідає Моліні символічну історію про поцілунок прекрасної жінки-павука, ніжність якої змушує забути про сплетене нею павутиння. Роман складається з цілої мозаїки планів – переказ фільмів, емоційні трагедії, міркування про причини гомосексуальності, майже театральні діалоги. У результаті створюється багатовимірне художнє полотно. Але кіно закінчується, і Моліна виходить на свободу... Для Пуїга дуже важливим у романі було питання про природу гомосексуальності. Він супроводжує текст коментарями з праць Фрейда та інших психоаналітиків.

Головні твори[ред. | ред. код]

Романи:

  • «Зрада Ріти Хейворт» (1968, рос. пер. 1991)
  • «Фарбовані губки» (1969, рос. пер. 2004), екранований Л. Торре-Нильсоном в 1970 р.
  • «Любов в Буенос-Айресі» (1973, рос. пер. 1993)
  • «Поцілунок жінки-павука» (1976, рос. пер. 2003)
  • «Падає тропічна ніч» (1988, рос. пер. 2010)
  • «Відносна вологість 95%» (1990, не завершений)

Листування:

  • Querida familia. Tomo 1, Cartas europeas, 1956-1962. Buenos Aires: Editorial Entropía, 2005
  • Querida familia. Tomo 2, Cartas americanas: New York, 1963-1967; Río de Janeiro, 1980-1983. Buenos Aires: Editorial Entropía, 2006

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

Бразильському періоду життя Пуїга присвячений ігровий фільм аргентинського кінорежисера Хав'єра Торре [1] "Стежка в тропіках" [2] (2004), за роль письменника актор Фабіо Астея отримав премію, а режисер був визнаний кращим на МКФ в Грамаду.

Література про письменника[ред. | ред. код]

  • Lavers N. Pop culture into art: the novels of Manuel Puig. Columbia: University of Missouri Press, 1988.
  • Tittler J. Manuel Puig. New York: Twayne Publishers, 1993
  • Bacarisse P. Impossible choices : the implications of the cultural references in the novels of Manuel Puig. Calgary: University of Calgary Press; Cardiff: University of Wales Press, 1993.
  • Martí-Peña G. Manuel Puig ante la crítica: bibliografía analítica y comentada (1968-1996). Frankfurt/Main: Vervuert; Madrid: Iberoamericana, 1997
  • Encuentro Internacional Manuel Puig: 13-15 de agosto de 1997, La Plata. Rosario: Beatriz Viterbo Editora, 1998
  • Zapata M. L'Œuvre romanesque de Manuel Puig. Figures de l'enfermement. Paris: L'Harmattan, 1999.
  • Levine S.J. Manuel Puig and the spider woman: his life and fictions. New York: Farrar, Straus and Giroux, 2000.
  • Speranza G. Manuel Puig: después del fin de la literatura. Buenos Aires: Grupo Editorial Norma, 2000.
  • Logie I. La omnipresencia de la mímesis en la obra de Manuel Puig: análisis de cuatro novelas. Amsterdam; New York: Rodopi, 2001.
  • Onaindia J.M. Manuel Puig presenta. Buenos Aires: Fundación Internacional Argentina, 2006.
  • Puig por Puig: imágenes de un escritor/ Julia Romero, ed. Madrid: Iberoamericana; Frankfurt am Main: Vervuert, 2006
  • Morales Saavedra I. El mundo femenino en la obra de Manuel Puig. Monterrey: Universidad Autónoma de Nuevo León, 2008
  • Corbatta J. Manuel Puig: mito personal, historia y ficción. Buenos Aires: Corregidor, 2009
  • Портрет в дзеркалах: Мануель Пуиг// Іноземна література, 2003, №10, c.251-283 (див.:[1])
  • Дубін Б. Я як інший: роман голосів// Він же. На полях листа: Нотатки про стратегії думки і слова в XX столітті. М.: Emergency Exit, 2005, с. 239-246

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]