Мануель Франко
| Мануель Франко | |
|---|---|
 | |
| Президент Парагваю | |
| 15 серпня 1916 — 5 червня 1919 | |
| Попередник | Едуардо Шерер |
| Наступник | Хосе Монтеро |
| Народився |
9 червня 1871 Консепсьйон, Парагвай |
| Помер |
5 червня 1919 (47 років) Асунсьйон, Парагвай |
| Відомий як | політик, адвокат |
| Громадянство |
 Парагвай |
| Національність | парагваєць |
| Alma mater | Національний університет Асунсьйона |
| Політична партія | Ліберальна партія (Парагвай) |
| Діти | Еварісто, Фернандо, Марія Анна, Мануель |
| Професія | адвокат, суддя |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Мануель Франко (ісп. Manuel Franco Manuel Franco; 9 червня 1871, Консепсьйон — 5 червня 1919, Асунсьйон) — Президент Парагваю (1916-1919).
Ранні роки[ред. | ред. код]
Доктор Мануель Франко народився в Консепсьйоні 9 червня 1871. Після закінчення початкової школи вступив до Національного коледжу Асунсьйона і став студентом юридичного факультету університету, де отримав докторський ступінь.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Брак грошей змусив Мануеля ще під час навчання в коледжі вступити на державну службу. Президент Ескурра в червні 1903 призначив Франко директором Національного коледжу.
Під час президентства Еміліано Ґонсалеса Франко призначений міністром юстиції, культури і народної освіти, а 1908 — Міністром внутрішніх справ.
1912 Франко став сенатором і ректором університету, в 1913 — генеральним прокурором, а в 1916 повернувся на своє місце в сенаті.
15 серпня 1916 Франко знову висунутий Ліберальною партією як кандидат на пост Президента республіки і переміг у голосуванні, прийнявши мандат від Едуардо Шерера. Віце-президентом призначив Хосе Педро Монтеро.
Франко розвивав професійну освіту, земельну реформу, запровадження таємного голосування і стабільність валюти. Він зміг сформувати ефективний кабінет міністрів з найавторитетніших політиків країни, таких як Луїс Альберто Ріарт, Мануель Ґондра, Фелікс Пайва, Елехіо Айала і Ернесто Веласкес.
5 червня 1919 Мануель Франко помер у своєму робочому кабінеті від серцевого нападу, і його змінив віце-президент Хосе Монтеро.
Література[ред. | ред. код]
- Los presidentes del Paraguay. Raúl Amaral
- Manuel Franco. Un gobernante ejemplar y austero. Juan Samaniego
- Historia de la cultura del Paraguay. Víctor Ayala Queirolo
|
