Мануел Тейшейра Гоміш

Мануел Тейшейра Гоміш
порт. Manuel Teixeira Gomes
Мануел Тейшейра Гоміш
7-й президент Португалії
6 жовтня 1923 — 11 грудня 1925
Попередник	Антоніу Жозе де Алмейда
Наступник	Бернардіну Машаду
Народився	27 травня 1860(1860-05-27) Портімау, Португалія
Помер	18 жовтня 1941(1941-10-18) (81 рік) Беджая, Алжир
Відомий як	політик, дипломат, письменник
Країна	Португалія і Португальське королівство
Alma mater	Коїмбрський університет і Портуський університет
Політична партія	Демократична партія
У шлюбі з	офіційно одруженим не був
Релігія	католицтво
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Мануе́л Тейше́йра Го́міш (порт. Manuel Teixeira Gomes; *27 травня 1860, Портімау, Алгарве — †18 жовтня 1941, Беджая, Алжир) — португальський письменник і політик, 7-й президент Португалії з 6 жовтня 1923 по 11 грудня 1925 року.

Біографія

До проголошення Республіки

Мануел Тейшейра Гоміш народився 27 травня 1860 року в Портімау, що на той час відносилось до Алгарвського королівства, яке в свою чергу входило до складу Об'єднаного королівства Португалії і Алгарве.

Виховувався батьками лише до вступу у коледж у Портімау, у 10 років був відправлений до семінарії у Коїмбрі, але згодом почав вивчати медицину у Коїмбрському університеті, — курс, який ніколи так і не закінчив. Проти волі батька, відмовляється продовжувати навчання медицини і переїжджає до Лісабона, де знайомиться з низкою тогочасних португальських літераторів. Попри це, батько продовжує надавати фінансову підтримку Мануелові, який повністю присвячується літературі і мистецтву, і знайомиться з відомими майстрами: Колумбану Бордалу Піньєйру, Маркеш де Олівейра.

Згодом переїжджає до Порту, де починає співпрацювати з газетними і журнальними виданнями.

Після відновлення відносин з родиною, робить подорож Європою, Північною Африкою і Близьким Сходом, де комерціалізує вирощувану на батьківських плантаціях сільськогосподарську продукцію, зокрема сухі фрукти — інжир і маслину, одночасно розширюючи свій культурний світогляд від перебування в інших країнах.

Після проголошення Республіки

Після проголошення Республіки був призначений на пост надзвичайного і повноважного посла Португалії в Англії, де 11 жовтня 1911 року вручає вірчі грамоти тодішньому королю Георгу V, в Лондоні — де перебувала королівська родина Португалії.

Обраний президентом Республіки від 6 серпня 1923 року, пробувши на цій посаді до 11 грудня 1925 року, коли подав у відставку в умовах великих політичних і соціальних потрясінь в країні. Після складення президентських повноважень присвятився виключно літературі, — що і стало офіційною версією відставки.

17 грудня того ж року на голландському кораблі «Зевс» добровільно залишає Португалію і прямує в Алжир, що на той час був французькою колонією. До самої смерті висловлював опозицію диктаторському режиму Салазара. Помер 18 жовтня 1941 року в Алжирському місті Беджая, його тіло було перевезене на батьківщину лише у жовтні 1950 року. Під час церемонії перепоховання у рідному Портімау, на якій були присутні обидві дочки Тейшейри Гоміша, зібралося багато маніфестантів, висловлюючи невдоволення режим Салазара, що у час диктатури було досить небезпечною та незвичною подією.

Офіційно одруженим не був, хоча проживав у фактичному шлюбі з Белмірою даш Невіш, від якої мав дві дочки.

Цитата

Ця політика далека від того, щоб прикрасити чи компенсувати мене, напевне через надлишок моєї чутливості, у цьому безславному жертвоприношенні. День за днем, бачу, як опадають як листя з уявної кришталевої посудини мої політичні ілюзії. Відчуваю можливо фізіологічну потребу повернутися до моїх переваг, до моїх дисциплін і книжок. Оригінальний текст (порт.) «A política longe de me oferecer encantos ou compensações converteu-se para mim, talvez por exagerada sensibilidade minha, num sacrifício inglório. Dia a dia, vejo desfolhar, de uma imaginária jarra de cristal, as minhas ilusões políticas. Sinto uma necessidade porventura fisiológica, de voltar às minhas preferências, às minhas cadeiras e aos meus livros.»

Літературний доробок (назви мовою оригіналу)

• Cartas sem Moral Nenhuma (1904)
• Agosto Azul (1904)
• Sabina Freire (1905)
• Desenhos e Anedotas de João de Deus (1907)
• Gente Singular (1909)
• Cartas a Columbano (1932)
• Novelas Eróticas (1935)
• Regressos (1935)
• Miscelânea (1937)
• Maria Adelaide (1938)
• Carnaval Literário (1938).

Див. також

• Перша Португальська Республіка
• Демократична партія Португалії

Джерела

• Повна біографія на офіційному сайті Президенції Португальської Республіки [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite] (порт.)

Попередник:	Президенти Португалії 1923—1925	Наступник:
Антоніу Жозе де Алмейда 1919—1923		Бернардіну Машаду 1925—1926