Мануел I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мануел I
Мануел I
Мануел I
Король Португалії
25 жовтня 1495 — 13 грудня 1521
Попередник: Жуан II Досконалий
Наступник: Жуан III Благочестивий
Принц Португальський
13 липня 1491 — 25 жовтня 1495
5-й герцог Візеу
21 серпня 1484 — 13 грудня 1521
 
Народження: 31 травня 1469
Алкошете, Португалія
Смерть: 13 грудня 1521
Лісабон, Португалія
Віросповідання: римо-католик
Династія: Авіська
Батько: Фердинанд Авіс
Мати: Беатриса Візеу
Дружина: Ізабелла Астурійська
Діти: Жуан, Ізабелла, Беатриса, Генріх
Автограф: Assinatura de D. Manuel I.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Мануе́л І (порт. Manuel I; 31 травня 1469(14690531) — 13 грудня 1521) — король Португалії (14951521). Представник португальської Авіської династії. Народився в Алкошете, Португалія. Наймолодший син португальського принца Фердинанда Авіса й принцеси Беатриси Візеу. Кузен португальського короля Жуана ІІ, його спадкоємець (з 1491). Онук короля Дуарте I. Чоловік Ізабелли Астурійської (до 1498), Марії Арагонської (до 1516) та Елеонори Австрійської. Мав 13 дітей, переважно від Марії; батько португальських королів Жуана ІІІ й Генріха. Успадкував трон після смерті свого кузена, який не мав законних спадкоємців. Перший португальський монарх, що не був прямим нащадком короля-попередника або його найближчим родичем. За його правління Португалія досягла визначних досягнень у політиці, науці, літературі та мистецтвах. Вперше країна з невеликим населенням перетворилася на одну з європейських наддержав, ставши на шлях географічних відкриттів та заморських завоювань; зокрема, було прокладено морські шляхи до Індії, Бразилії та Молукки. Провадив абсолютистський метод управління. Реформував податкову систему й оновив законодавство, надрукувавши його в так званих ординаціях Мануела (1521). Був ревним католиком, підтримував християнських місіонерів у африканських й азійських країнах, фундував побудову Монастиря єронімітів, намагався організувати новий хрестовий похід проти турків. Примусово охрестив португальських євреїв, які отримали статус нових християн (1496); стратив зачинателів Лісабонського погрому (1506). Звертався до Святого Престолу з проханням запровадити інквізицію (1515). Завдяки великим прибуткам від комерції, особливо торгівлі заморськими спеціями, інвестував багато грошей у будівництво; сприяв появі нового мануелського стилю, так званої португальської пізньої готики. Помер від чуми у 52 роки, у палаці Рібейра. Похований у Монастирі єронімітів, Лісабон, Португалія. Прізвиська — Уда́чливий (порт. о Afortunado), Щасли́вий (порт. o Venturoso), Великий. Також — Мануель, Мануїл, Еммануїл.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Мануел народився 31 травня 1465 року в Алкошете, в родині португальського інфанта Фернанда, герцога Візеуського й Безького, й інфанти Беатріс. Він був 9-ю дитиною в сім'ї. Батько хлопця був сином покійного португальського короля Дуарте I, молодшим братом правлячого короля Афонсу V, а матір — донькою португальського коннетабля Жуана. Батьки були кузенами — їхнім спільним дідом був португальський король Жуан I, а бабою — англійська принцеса й португальська королева Філіппа Ланкастерська. Старшим братом новонародженого був візеуський герцог Діогу.

Батько Мануела помер через річ після його народження. Король Афонсу видав доньок покійного інфанта за свого сина-спадкоємця, майбутнього короля Жуана II, і за впливового герцога Браганського. 1484 року, коли Жуан ІІ зійшов на трон, він стратив браганського герцога за звинуваченням у змові, а згодом убив Діогу, брата Мануела, за підозрою в підготовці заколоту. Проте самого Мануела репресії не торкнулися; новий король надав йому протекцію і батьківські титули герцога Безького й Візеуського. 1491 року Жуан ІІ втратив свого сина і наступника трону Афонсу, тому проголосив своїм новим спадкоємцем Мануела. Згодом король намагався легітимізувати свого позашлюбного сина Жорже, герцога Коїмбрського, але, врешті-решт, залишив королівську корону Мануелу.

Мануел ні був королевичем, ні старшим сином родини, тому його шанси посісти португальський престол були примарними. Тим не менш його доля склалася щасливо — він став королем, обійшовши інших претендентів, за що його прозвали Щасливим або Удачливим.

Правління[ред.ред. код]

Експансія[ред.ред. код]

Васко да Гама рушає до Індії (1917)

Після коронації в 1495 році Мануел помилував Браганський дім і відновив його володіння, конфісковані Жуаном ІІ.

1497 року король санкціював морську експедицію Вашку да Гами, яка обігнувши Африканський континнт відкрила в 1499 році шлях до Індії. Ця прославило португальського короля і його державу.

У березні 1500 року Мануел відправив нову експедицію з 13 кораблів під керівництвом Педру Кабрала для встановлення торговельних відносин з індійськими князями. Проте Кабрал поплив через Атлантичний океан й відкрив Бразилію. Відправивши кур'єрський корабель до Лісабону, експедиція обігнула Мис Доброї Надії й прибула до Індії. Португальці встановили торговельні факторії на Малабарському узбережжі південно-західної Індії — в Калькуті, Кочіні й Кеннанорі. Хоча мандрівники загубили половину кораблів, експедиція була успішною.

1502 року Мануел відправив Вашку да Гаму на чолі 20 кораблів до Східної Африки, які повернулися із багатьма товарами і золотом в якості данини короні.

Паралельно з цим, в 1499 році португальський мореплавець Жуан Фернандеш Лаврадор відкрив Лабрадор (Канада), а в 1500 році Гашпар Кортиріал досягнув Ньюфаундленду. Інші португальці дослідили Бразильське узбережжя, звідки почали вивозити так звану «бразильську деревину».

1503 року португальські військові збудували в індійському Кочіні фортецю, яку під проводом Дуарте Пашеку Перейри відбили від штурму тубільців в наступному році. 1505 року король Мануел відправив Франсішку де Алмейда першим віце-королем Португальської Індії, наступником якого став відважний полководець Афонсу де Альбукеркі. Він завоював індійське місто Гоа в 1510 році, а в 1511 року захопив Малакку на Малайському півострові. 1513 року португальці досягли Китаю, завдяки чому поставили під свій контроль посередницьку торгівлю азійськими спеціями, що приносила величезні прибутки.

Успішна експансія португальського флоту й здобутки португальців на Сході підштовхнули Мануела до ідеї великого Хрестового походу проти Османів й завоювання мусульманської Мекки. Основним речником цієї ідеї при європейських дворах виступав дипломат Дуарте Галвано, який так і не зміг заручитися християнських монархів. 1513 року браганський герцог захопив морокканський Аземмур, а 1514 року до Лісабону прибуло абісинське посольство, яке запропонувало Мануелу союз у справі походу. Король вислав Дуарте послом до Абісинії, де той невдовзі помер. З смертю ж Афонсу де Альбукеркі в грудні 1515 року ідея самого хрестового походу була похована.

Союз з Іспанією[ред.ред. код]

Вигнання євреїв (1917)

Права Мануела на нововідкриті землі були визнані Святим Престолом та іспанською короною, з якими португальський монарх підтримував тісні стосунки. Усі його дружини були іспанками. Перша — Ізабелла була вдовою Афонсу, покійного сина попереднього короля Жуана ІІ. Однією з умов укладання цього шлюбу було вигнання юдеїв з Португалії, яке це було здійснено в Іспанії в 1492 році.

У грудні 1496 року Мануел I видав наказ про обов'язковість прийняття хрещення португальськими євреями; ті, хто не бажав зректися старої віри мусив полишити країну за 10 місяців[1]. Євреї-конвертити лишилися в країні; вони стали називатися «новими християнами» й отримали обіцянку, що влада не буде перевіряти їх на щирість віри до 1534 року. 1506 року мешканці Лісабону влаштували погром в колишніх єврейських кварталах, винищивши сотні охрищених євреїв. Мануел приборкав погромщиків, а їхніх лідерів стратив на горло[1].

Мануел та Ізабелла були спадкоємцями іспанської корони, у випадку смерті її брата. Вони відвідали Толедо й Сарагосу в 1498 році, але після того як Ізабелла померла після пологів (її син Мігел помер у дитинстві), португалсько-іспанський союз опинився під загрозою. Аби зберегти його Мануел побрався із молодшою сестрою померлої дружини, Марією, яка народила йому 9-х дітей.

Культура[ред.ред. код]

Тоді ж отримала новий поштовх культура — почали свою діяльність португальські гуманісти Жуан де Барруш (1497—1562) та Даміан де Гоїш (1502—1574). Виник новий архітектурний стиль мануеліну.

Помер 13 грудня 1521 року від чуми.

Титули[ред.ред. код]

  • Від 1469.5.31: «Його милість, пан Мануел Бежськй» (порт. Sua Mercê, Dom Manuel de Beja)
  • Від 1484.8.21: «Його сенйорія, герцог Візеу» (порт. Sua Senhoria, o Duque de Viseu)
  • Від 1491.7.13: «Його високість, спадковий принц Португалії» (порт. Sua Alteza, o Príncipe Herdeiro de Portugal)
  • Від 1495.10.25: «Його королівська високість, король» (порт. Sua Alteza Real, o Rei)
  • До 1499 року Мануель офіційно уживав такий стиль: «Божою Милістю, Мануель, король Португалії та Алгарвів, обох берегів моря в Африці, господар Гвінеї» (порт. Pela Graça de Deus, Manuel, Rei de Portugal e dos Algarves, d'Aquém e d'Além-Mar em África, e Senhor da Guiné);
  • Після повернення Васко да Гами з Індії в 1499 році стиль було змінено: «Божою Милістю, Мануель, король Португалії та Алгарвів, обох берегів моря в Африці, господар Гвінеї, завоювання, навігації та комерції в Ефіопії, Аравії, Персії й Індії» (порт. Pela Graça de Deus, Manuel I, Rei de Portugal e dos Algarves, d'Aquém e d'Além-Mar em África, Senhor da Guiné e da Conquista, Navegação e Comércio da Etiópia, Arábia, Pérsia e Índia)

Нагороди[ред.ред. код]

Як король Португалії Мануел І був великим магістром таких Орденів:

Сім'я[ред.ред. код]

Герб Мануеля та Марії («Livro do Armeiro-Mor», 1509
Родина Мануеля I (1518)
Докладніше: Авіська династія

Дружини і діти[ред.ред. код]

  1. Ізабелла Астурійська (14701498) донька королеви Кастилії Ізабелли I і короля Арагону Фердинанда ІІ
    1. Мігель (1498—1500)
  2. Марія Арагонська (14821516) донька королеви Кастилії Ізабелли I і короля Арагону Фердинанда ІІ
    1. Жуан ΙΙΙ (1502—1557)
    2. Ізабелла (1503—1539), дружина Карла V, короля Іспанії, імператора Священної Римської імперії
    3. Беатриса (1504—1538)
    4. Людовик (1506—1555), батько претендента Антоніо
    5. Фердинанд (1507—1534)
    6. Альфонс (1509—1540)
    7. Марія (1511—1513)
    8. Генріх (1512—1580)
    9. Дуарте (1515—1540)
    10. Антоніо (1516)
  3. Елеонора Австрійська (14981549) донька королеви Кастилії Іоанни I та короля Бургундії Філіпа I
    1. Карл (1520—1521)
    2. Марія (1521—1577)

Родовід[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • За правління Мануеля упорядковано «Livro do Armeiro-Mor» (1509) — найстаріший португальський гербовник, що зберігся до сьогодні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Benveniste, Arthur. 500th Anniversary of the Forced Conversion of the Jews of Portugal. Address at Sephardic Temple Tifereth Israel, Los Angeles, 1997.

Джерела[ред.ред. код]

  • Goes, D. de. Chronica de felicissimo rei dom Emmanuel, 1566. Na officina de M. Manescal da Costa, 1749.
  • Sanceau, Elaine. Reign of the Fortunate King, 1495—1521: Manuel I of Portugal. Hamden, Conn.: Archon Books, 1970. ISBN 0-2080096-8-X.
  • Benveniste, Arthur. 500th Anniversary of the Forced Conversion of the Jews of Portugal. Address at Sephardic Temple Tifereth Israel, Los Angeles, 1997.
  • Peter Feige: Manuel I // Lexikon des Mittelalters. — München, Zürich: Artemis & Winkler, 1993. — Band 6. — S. 210–211.
  • Crowley, Roger . Die Eroberer: Portugals Kampf um ein Weltreich. Übersetzung Norbert Juraschitz; Hans Freundl. Darmstadt: Theiss, 2016.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мануел I