Манукодія кучерява

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Манукодія кучерява
Manucodia comrii by Bowdler Sharpe.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Дивоптахові (Paradisaeidae)
Рід: Манукодія (Manucodia)
Вид: Манукодія кучерява
Біноміальна назва
Manucodia comrii
Sclater, 1876
Синоніми
Manucodia chalybata
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Manucodia comrii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Manucodia comrii
ITIS logo.svg ITIS: 560991
IUCN logo.svg МСОП: 22706128
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36261

Манукодія кучерява[2] (Manucodia comrii) — вид горобцеподібних птахів родини дивоптахових (Paradisaeidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Ендемік Папуа Нової Гвінеї. Поширений на островах Д'Антркасто і Тробріана. Населяє практично всі лісисті простори — від тропічних лісів до лісистої савани, його можна спостерігати також у парках та садах.

Опис[ред. | ред. код]

Один з найбільших представників родини. Птах завдовжки до 42 см, вагою 450 г. Самці трохи більші за самиць. Зовні птах нагадує велику ворону, завдяки своєму темному забарвленню, міцним ногам, квадратному хвосту та міцному конічному та видовженому дзьобу. Оперення чорного кольору по всьому тілу з зеленими, синюватими та фіолетовими металевими відблисками на голові, шиї та спині. Дзьоб і ноги чорні, очі червоні.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Трапляється парами або поодинці. Живе під пологом лісу. Живиться переважно плодами, переважно інжиром. Рідше поїдає комах і нектар.

Сезон розмноження триває з червня по листопад, хоча гніздові пари спостерігаються також у березні. Як і всі манукодії, цей вид моногамний: обидва партнери співпрацюють у будівництві гнізда, висиджуванні яєць та розведенні пташенят.

Підвиди[ред. | ред. код]

Включає два підвиди:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2017). Manucodia comrii: інформація на сайті МСОП (версія 2021-1) (англ.) 25 квітня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання[ред. | ред. код]