Манфред Вебер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Манфред Вебер
нім. Manfred Weber
{{{ім'я}}}
Президент Європейської народної партії
Нині на посаді
На посаді з 2 червня 2022
Попередник Дональд Туск
Голова Президії фракції ЄНП у Європейському парламенті
Нині на посаді
На посаді з 4 червня 2014
Президент Дональд Туск
він сам
Попередник Жозеф Доль
Депутат Європейського парламенту
Нині на посаді
На посаді з 13 червня 2004
Народився 14 липня 1972(1972-07-14)[1] (50 років)
Niederhatzkofend, Роттенбург-ан-дер-Лаабер, Ландсгут, Нижня Баварія, Баварія, ФРН
Відомий як політик
Країна Німеччина
Alma mater Munich University of Applied Sciencesd
Політична партія Християнсько-соціальний союз
Релігія католицька церква
Нагороди
кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
manfredweber.eu

Манфред Вебер (нім. Manfred Weber; нар. 14 липня 1972(19720714), Роттенбург-ан-дер-Лаабер, Баварія) — німецький політик і депутат Європейського парламенту від партії Християнсько-соціальний союз (Європейська народна партія), працює в Комітеті Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ. Президент Європейської народної партії з 2 червня 2022 року, очолив її після відставки Дональда Туска[2].

Після його переобрання 2009 року він став віцеголовою Групи Європейської народної партії (ЄНП) у Європарламенті, з 2014 є головою фракції[3].

Кандидат (квітень 2019) на посаду Президента Єврокомісії.

Освіта[ред. | ред. код]

1996 року закінчив навчання на інженера у Мюнхенській вищій школі прикладних наук.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1996 року заснував власний бізнес (консалтингові та комерційні компанії). Згодом він вступив у партію Християнсько-соціальний союз, ставши членом вищих органів партії. 2002 року пройшов у районну раду району Кельгайм і протягом декількох років (2002—2004) працював членом ландтагу Баварії.

2004 року вперше отримав мандат європарламентарія. Був членом бюро групи ЄНП-ЄД. На виборах 2009 і 2014 років успішно переобирався.

Політичні позиції[ред. | ред. код]

  • 2018 року гостро критикував позицію Росії щодо Криму та Керченської кризи.[4]
  • Під час кандидатських змагань на посаду голови Єврокомісії у квітні 2019 Вебер закликав заблокувати будівництво російського газопроводу Північний потік-2.[5][6]
  • у грудні 2021 року Вебер заявив, що уряд ФРН має згорнути «Північний потік-2» у випадку російської війни проти України.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]