Манфред Вернер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Манфред Герман Вернер
Manfred Hermann Wörner
Манфред Герман Вернер
Прапор
7-й Генеральний секретар НАТО
1 червня 1988 — 13 серпня 1994
Попередник: Пітер Карінгтон
Спадкоємець: Серджіо Баланціно, в.о.
Німеччина Міністр оборони Німеччини
4 жовтня 1982 — 17 травня 1988
Попередник: Ганс Апель
Спадкоємець: Руперт Шольц
 
Партія: Християнсько-демократичний союз
Освіта: Гейдельберзький університет
Паризький університет
Доктор філософії Мюнхенський університет
Науковий ступінь: Doctor of Law[d] (1961)
Діяльність: Політик
Дипломат
Державний діяч
Народження: 24 вересня 1934(1934-09-24)
Штутгарт, Німеччина
Смерть: 13 серпня 1994(1994-08-13) (59 років)
Брюссель, Бельгія


Колоректальний рак

Віросповідання: Протестант
Дружина: Анна-Марія Касар (1972–1982)
Ельфрі Хартвіг Райнш (1982–2006)
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Манфред Герман Вернер (нім. Manfred Hermann Wörner; нар. 24 вересня 1934, Штутгарт — пом. 13 серпня 1994, Брюссель[1]) видатний німецький політик і дипломат. Перебував на посаді міністра оборони Німеччини в період з 1982 по 1988 рік. Потім займав посаду сьомого Генерального секретаря НАТО з 1988 по 1994. Під час свого перебування на посту Генерального секретаря побачив кінець холодної війни і возз'єднання Німеччини. Під час проходження служби на даній посаді, лікарі у нього діагностували рак, але не зважаючи на тяжку хворобу, продовжував працювати до останніх днів.

Сім'я[ред.ред. код]

Він виріс в будинку свого діда у Штутгарті. Навчався в гімназії Йоханнес-Кеплер. Був двічі одружений: спочатку на Анні Касар, а потім з Ельфрою Вернер, котра була засновником та активним учасником декількох німецьких благодійних армійських організацій, 4 липня 2006 року через пухлину головного мозку померла.

Освіта[ред.ред. код]

Після закінчення гімназії та складання випускних іспитів в 1953 році починає вивчати право в Гейдельберзі, Парижі і Мюнхені. Отримав свій перший диплом у 1957, а другий у 1961. Отримав ступінь доктора юридичних наук у 1961 році за роботу присвячену міжнародному праву. Після цього працював в адміністрації області Баден-Вюртемберг, що на півдні Німеччини. Був членом парламенту Баден-Вюртемберг від округу Геппінген до 1965. Вернер був пілотом винищувача і офіцером запасу Люфтваффе.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Вернер був обраний від Християнсько-демократичного союзу до німецького парламенту, як представник Геппінгену.

4 жовтня 1982 призначений федеральним міністром оборони, в уряді Гельмут Коля. Вернер відігравав важливу роль впровадженні рішення НАТО по розгортанню балістичних ракет середньої дальності, після невдалих переговорів щодо скорочення озброєнь з Радянським Союзом, для протидії розгортання радянської ракети переломити радянську розгортання її РСД-10.

У 1983 році Вернер зіткнувся з критикою у зв'язку з скандалом навколо німецького генерала Гюнтера Кісслінга. Німецька військова розвідка звинуватила Кісслінга в гомосексуалізмі. Як потім з'ясувалося інформація виявилася помилковою. Вернер наказав Кісслінгу достроково вийти на пенсію, оскільки гомосексуалізм, становив серйозну загрозу безпеці в той час. Кісслінг наполягав на дисциплінарних процедурах проти самого себе і врешті-решт домігся свого відновлення. Вернер прийняв політичну відповідальність і станом на 18 травня 1984 подав у відставку, однак канцлер Німеччини Гельмут Коль відхилив прохання.

Підписання угоди між Молдовою та НАТО

У грудні 1987 року шістнадцять членів НАТО обрали Генеральним секретарем Вернера. Він був першим німецьким громадянином, призначеним на цю посаду. Чимало часу зайняло переоформлення з поста в уряді Німеччини, тому він вступив на посаду 1 липня 1988. Не переставав виконувати свої обов'язки, незважаючи на важку хворобу аж до своєї смерті від раку в 1994 році.

Нагороди[ред.ред. код]

Дружина Елфрі біля монументу чоловіка в Південному парку, Софія, Болгарія

З 1996 року Міністерство оборони Німеччини щорічно нагороджує медаллю Манфреда Вернера громадських діячів за особливі здобутки у справі миру і свободи в Європі.

З того часу відзнаку отримали:

На честь доктора Вернера на острові Лівінгстон (Південні Шетландські острови, Антарктика) названий каньйон, в знак визнання його внеску в процес об'єднання Європи.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Vor 10 Jahren: Manfred Wörner stirbt. Westdeutscher Rundfunk. 2004-08-13. Архів оригіналу за 2005-09-14. Процитовано 2006-01-18. 

Література[ред.ред. код]