Манцинелове дерево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Манцинелове дерево
Манцинелове дерево, Національний парк Мануеля Антоніо, Коста-Рика
Манцинелове дерево, Національний парк Мануеля Антоніо, Коста-Рика
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Рід: Hippomane
Вид: Манцинелове дерево
Біноміальна назва
Hippomane mancinella
L., 1753
Синоніми
* Hippomane dioica Rottb.
  • Mancinella venenata Tussac.[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hippomane mancinella
EOL logo.svg EOL: 1142947
IPNI: 349995-1
ITIS logo.svg ITIS: 28325
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 316844

Манцинелове дерево (Hippomane mancinella) — вид квіткових рослин родини Молочайні (Euphorbiaceae). Інші назви — манцинела, манзиніла, маншинела.

Поширення[ред.ред. код]

Манцинелове дерево росте у Центральній Америці (Флорида, країни Карибського басейну і Багами). Південна межа ареалу знаходиться у Венесуелі та Колумбії.

Опис[ред.ред. код]

Плоди круглі, в поперечнику мають близько 4 см, дуже запашні, покриті блискучою сірою шкіркою. В плодах знаходиться пару коричневих насінин. Усі частини цієї рослини: листя, кора, квіти, плоди містять тягучий молочний сік — відповідний показник усіх молочайних. Він дуже отруйний і, до того ж, має сильну подразнюючу дію. З початком сезону дощів виникають суцвіття у вигляді початочків довжиною 7 см, на яких знаходяться одна або дві маленьких рудиментарних жіночих квітки діаметром близько 3 мм, з зірчастих пестиків яких з'являється зав'язь. Чоловічі квітки, ще меншого розміру, з великою кількістю жовтуватих пиляків, знаходяться поруч, на цьому ж суцвітті.

Цвітіння відбувається, практично, протягом усього року, але особливо рясно манцинела цвіте в березні. Плоди за зовнішнім виглядом нагадують яблука; мають зелене або зеленувато-жовте забарвлення.

Листя у манцинели звичайні, еліпсовидна, з дуже вираженими жовтими прожилками. Блискуче листя має віддалену схожість з яблуневими, тільки більше. Дерево вважається вічнозеленим, але, в періоди посухи (грудень-січень), воно може скинути значну частину листя. Кора дерева сіра.

Отруйність[ред.ред. код]

Воно відоме як найотруйніше дерево в світі. Навколо нього часто пов'язана червона стрічка — це знак перехожим не підходити близько. Краще триматися на певній відстані від дерева. Плоди манцинели схожі на яблука-ранетки, але таке яблуко відправить людину прямо до відділення невідкладної допомоги. Не менш отруйним і їдким є і молочно-білий сік манцинели — одна крапля залишає пухирі на шкірі, дерматит, набряк або опік. Кора теж отруйна — якщо підпалити дерево, то від сучків піде їдкий дим, через який можна осліпнути. Завдяки всьому вищесказаному, манцинела в даний час входить в «Книгу рекордів Гіннеса» як найнебезпечніше та найотруйніше дерево в світі.

Згідно з легендою, від отрути цього дерева помер іспанський конкістадор Хуан Понсе де Леон. Він повернувся до Флориди в 1521 році в пошуках золота і претендував на володіння областями, які нібито відкрив. Звичайно, місцеві жителі так просто віддавати йому свої землі не збиралися, і під час битви в ногу де Леона потрапила просякнута отрутою манцинели стріла, що призвело його до болісної і довгої смерті.

У першій половині 30-х років вісімнадцятого століття було видано королівський указ, який зобов'язує стерти з лиця землі всі отруйні дерева поблизу Санкт-Бартелемі на півострові Пуерто-Рико.

Ніколь Стрікленд, консультант з радіології, опублікувала в «Британському медичному журналі» статтю про те, як з'їла один з плодів манцинели. Під час свята на Карибському острові Тобаго вона помітила серед лежачих на пляжному піску манго і кокосів маленькі зелені плоди — вони були круглими, розміром з мандарин, і, ймовірно, впали з великого дерева зі сріблястим стволом і овальним листям. Вона відкусила від плоду шматочок і знайшла його приємно солодким, і так зробив і її друг. За якусь мить обидва відчули дивну гостроту в роті, що поступово переросла в печіння, сльозотечу і закупорку горла. Протягом наступних двох годин стан молодих людей погіршився і вони не могли проковтнути ні шматочка через сильний біль у горлі. Єдине, що хоч якось пом'якшувало біль — молоко. І тільки через вісім годин усі больові відчуття стали поступово спадати.

Примітки[ред.ред. код]

species:
Проект Віківиди має дані за темою: