Манявський скит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир
Манявський скит
Maniava3.JPG
Манявський скит 2009 рік
Статус монастир
Країна Україна Україна
Місце розташування біля с.Манява (Богородчанський район, Івано-Франківська область
Координати 48°39′22″ пн. ш. 24°23′34″ сх. д. / 48.6561462° пн. ш. 24.3927352° сх. д. / 48.6561462; 24.3927352Координати: 48°39′22″ пн. ш. 24°23′34″ сх. д. / 48.6561462° пн. ш. 24.3927352° сх. д. / 48.6561462; 24.3927352
Конфесія УПЦ КП
Єпархія Івано-Франківська УПЦ КП
Тип монастиря чоловічий
Матеріал камінь
дерево
Засновник Йов Княгиницький
Перша згадка Йов Княгиницький
Заснування 1606
Початок будівництва 1611
Відомі мешканці Йов Княгиницький
Стан діючий
Сайт afon.if.ua
Манявський скит (Україна)
Манявський скит
Розташування на карті України

Манявський скит у Вікісховищі

Скит Манявський — православний монастир, заснований Йовом Княгиницьким у 1606 р. біля села Манява (Богородчанський район, Івано-Франківська область).

Скит Манявський — аскетичний чоловічий монастир східного обряду, визначний осередок духовності, культури й мистецтва України. Був одним із осередків культурного життя в Галичині. Мав велику бібліотеку, славився головним іконостасом, виконаним українським живописцем Йовом Кондзелевичем. Пізніше після закриття монастиря в 1785 р. іконостас знаходився в церкві с. Богородчани, з 1924 р. іконостас перебуває у Національному музеї у Львові ім. Андрія Шептицького.

У 1980 році було відкрито історико-архітектурний музей. 28 травня 1998 року було відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир.

Історія[ред.ред. код]

Manyavskyi Skit 01.JPG

Святе місце з цілющою, за повір'ями, джерельною водою знаходиться у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровчим мікрокліматом, первісною дикою природою.

Дзвіниця Манявського скиту. 1936 рік

Засновником та першим ігуменом (настоятелем) монастиря був Йов (Іван) Княгиницький (1550—1621), родом з м. Тисмениці — один з плеяди видатних представників церкви, котрі активно займалися богослужбовою і культурно-просвітницькою діяльністю. Разом з Іваном Вишенським та Захарією Копистенським у 1606 році створено чернечу общину (громаду). Роки заснування Скиту Манявського — 1606–1785.

У 1620 р., пізніше в 1748 році Скит отримав ставропігію від Константинопольського патріарха — це означало, що монастир не підлягав ні Львівському єпископу, ні Київському митрополитові, а був підлеглим безпосередньо Константинополю.

З 1621 р. монастир був обнесений кам'яним муром з трьома оборонними вежами, за якими ховалися жителі навколишніх сіл під час нападів турків і татар.

У 1628 році на Київському соборі удостоєний звання прота — головуючого монастирів воєводств Руського (Галицького), Белзького і Кам'янець-Подільського. Скитові підпорядковувалось тоді 556 інших монастирів.

У 1785 р. був закритий австрійським урядом в рамках релігійної реформи імператора Йозефа ІІ.

Скит — духовний трибунал на вибір митрополитів на Львівську кафедру та видання богослужбових книжок (приклади з Йосипом Тисовським та Кирилом Ставровецьким)

На початку XVIII ст. Скит на Унівському соборі беззастережно прийняв унію, але на короткий термін, бо втрачав ставропігію.

Окрім православних молдавських покровителів, благодійниками і причетниками, а то й ченцями Скиту були Касіян Сакович, Кирило Ставровецький, Йов Залізо (Почаївський), Василь Туркул та ін. Монастирський цвинтар (великий площею і досліджений ленінградськими вченими на початку 80-х років) став місцем вічного спочинку для тисяч віруючих християн різних конфесій та ченців Скиту.

На думку вчених, саме у Скиті Манявському поховано гетьмана Івана Виговського, оскільки він особисто просив про це за життя, і навіть убивця Маковський погодився «відіслати тіло в маєток у Руду» і як «русина по-руськи поховати». Тут, у Галичині, в Руді або в Скиті, біля чоловіка Івана Виговського, ймовірно, похована і його дружина Олена Статкевичівна. В 30-х роках робилися спроби розшукати могилу гетьмана, але останків не виявлено.

Як оригінальний експонат у Скиті залишилась надгробна плита, під якою були захоронені перші два ігумени: Йов Княгиницький та Феодосій. Крім того, в музеї зберігаються 6 давніх ікон і 5 копій з ікон Богородчанського іконостасу, хоругви, ризи, декілька хрестів, зразків рельєфної різьби та виробів з металу культового призначення.

Архітектура[ред.ред. код]

Архітектурний монастирський комплекс будівель становить ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами й бійницями — вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов. Між схилами гір, покритих смерековим лісом, з трьох сторін омивається водами (потік Батерс) (Скитець) правої притоки річки Манявки. Колись це було місце для молитви, очищення, сповіді і причастя, а рівночасно надійне сховище в часи нападів кримських татар і турецьких агресорів. Майдан монастиря має підземні склепінчасті пивниці з потаємними виходами в гори, сполучними переходами між будівлями.

Блаженний камінь
Manyavskyi Skit 17.JPG

Блаженний камінь[ред.ред. код]

Блаженний камінь — це місце молитви й очищення від скверни, це перше житло — скит, де поселилися «перші апостоли карпатського Підгір'я» (І. Франко. Твори в 20 томах. — К., 1951, т. IV, с. 36), за І. Вагилевичем у 1281 році. Кажуть, що цілюще джерело Блаженного каменя має такі ж властивості, як і води Люрду.

Блаженний камінь знаходиться майже на кілометровій відстані від мосту на р. Манявці, по лісовій дорозі, поряд зі Скитом, монастирським озером (1617 рік), далі гірською долиною на південний схід до критого дерев'яного місточка, на піддашші якого був напис: «До Блаженного каменя — 300 метрів». Камінь — нагадує велетенський ґорґан, ніби пащу застиглого динозавра або нішу (заглиблення 10×3 м), тобто типове давнє житло ченців, скит. З цього каменя віками витікала вода.

Святі[ред.ред. код]

Прп. Йов Княгиницький († 29.12.1621) і прп. Феодосій, ігум. Манявський († 24.09.1629) 8.03.1994 долучені рішенням Священного Синоду УПЦ (МП) (торжество прославлення відбулося 14.03.1994). Місночтимі святі Івано-Франківської єпархії УПЦ.

Українська Православна Церква Київського Патріархату на Помісному Соборі 15.07.2004 р. також канонізувала прп. Йова і Феодосія Манявських. День пам'яті 7 липня в день пам'яті Йоана Предтечі.

Сучасний стан[ред.ред. код]

28 травня 1998 року було відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир Івано-Франківської єпархії УПЦ КП.

9 листопада 2013 року Високопреосвященний Іоасаф — митрополит Івано-Франківський і Галицький — звершив чин освячення новозбудованого Спасо-Преображенського храму скиту, після чого очолив у ньому відправу першої Божественної літургії[1].

Світлини монастиря[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]