Манізер Матвій Генріхович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Матвій Генріхович Манізер
Манизер Матвей Генрихович
Mgmanizer.jpg
Дата народження 5 (17) березня 1891(1891-03-17)
Місце народження Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті 20 грудня 1966(1966-12-20) (75 років)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР
Місце поховання Новодівочий цвинтар
Національність російський німець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Жанр монументально-декоративна скульптура
Навчання Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца і Петербурзька академія мистецтв
Напрямок соцреалізм
Покровитель Й. В. Сталін
Твори Q4343094? і Q4343402?
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоної Зірки
Премії
Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1943 Сталінська премія — 1950
Звання
Народний художник СРСР Заслужений діяч мистецтв України
Автограф Манізер Матвій Генріхович автограф.png
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ма́нізер Матві́й Ге́нріхович (5 [17] березня 1891(18910317), Санкт-Петербург, Російська імперія20 грудня 1966, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський скульптор німецького походження.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Санкт-Петербурзі.

У 1908-1909 навчався в Центральному училищі технічного малювання Штігліца, у 19091911 — у Художній школі Товариства пересувних виставок, в 19111916 — в Петербурзькій академії мистецтвВолодимира Беклемішева). З 1921 — на викладацькій роботі.

З 1926 — член АХРР.

Пам'ятник Шевченку в Харкові (1935) вважається найкращим у світі пам'ятником поетові. (Ігор Бондар-Терещенко: «Автором цього конкурсного проекту 1935–го був далеко не Матвій Манізер, як зазначено в усіх енциклопедіях, а усього лише переможець конкурсу, заробітчанин Кость Бульдин. Між іншим, ще й дитячий письменник, учасник «Плугу». Просто скульпторів, яким влада дозволяла увічнювати як Леніна, так і решту «народних вождів», в СРСР було лише п'ятеро, і українці між ними не дуже значились». [1]

У 1937-1941 — голова правління Ленінградського відділення Союзу художників РРФСР.

Створив ряд пам'ятників монументальної скульптури, в тому числі В. Володарського на пр. Обухівської Оборони, «Жертвам 9 січня 1905 року» на кладовищі Пам'яті жертв 9 січня (колишньому Преображенському православному), Д. І. Менделєєву у дворі Технологічного інституту на Московському проспекті, пам'ятник В. І. Леніну в Петрозаводську (арх. Л. А. Ільїн), барельєф Пушкіна на місці його дуелі, барельєф «Робочий» на будівлі Петровського пасажу в Москві та інші.

Твори[ред.ред. код]

  • Пам'ятники:
Пам'ятник Тарасу Шевченку роботи М. Г. Манізера в Харкові (1935)

Звання, премії, нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]