Перейти до вмісту

Маній Емілій Лепід (консул 66 до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маній Емілій Лепід
лат. Manius Aemilius Lepidus Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився2 століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Померневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станпатрицій[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададавньоримський сенатор[d][2] і консул[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Партіяоптимати Редагувати інформацію у Вікіданих
РідAemilii Lepidid Редагувати інформацію у Вікіданих
Батьконевідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Матиневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зCorneliad[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиКвінт Емілій Лепід Редагувати інформацію у Вікіданих

Маній Емілій Лепід (лат. Manius Aemilius Lepidus) — давньоримський політик, консул 66 р. до н. е.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Народився близько 109 р. до н. е. Його батьком імовірно був Маній Емілій Лепід, монетарій. Мав сина — Квінта Емілія Лепіда, консула 21 р. до н. е.

У період між 84 та 78 рр. до н. е. знаходився в Азії на посаді проквестора. До 69 р. до н. е. обіймав посаду претора. Був обраний консулом у 66 р. до н. е. разом з Луцієм Волкацієм Туллом. Підтримав Гнея Корнелія, якого звинуватили в образі величі римського народу.

Згадується серед багатьох консулярів, що підтримали Цицерона при придушенні заколоту Катіліни у 63 р. до н. е. Він відмовився прийняти у своїй домівці Катіліну, який бажав бути добровільно взятим під варту, аби зняти з себе підозру, а в грудні того ж року Маній Емілій підтримав пропозицію про смертний вирок прибічникам Катіліни.

У 49 р. до н. е., на самому початку громадянської війни, зичив перемогу Гнею Помпею, але не наважився відплити з ним до Епіра і залишився в Італії.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Цицерон
  • Саллюст. Bellum Catilinae
  • Діон Кассій. Історія Риму
  • Асконій
  • William Smith. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology (1870)
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. https://figshare.mq.edu.au/articles/thesis/A_selective_prosographical_study_of_marriage_in_the_Roman_elite_in_the_second_and_first_centuries_B_C_revisiting_the_evidence/19431686?file=34526720