Маніпурі (письмо)
Маніпурі, Мейтей Маєк ꯃꯤꯇꯩ ꯃꯌꯦꯛ | |
---|---|
Вид | абугіда |
Мови | маніпурі (мейтей) |
Період | ? — сьогодення |
Напрям | зліва направо |
| |
Маніпурі або Мейтей Маєк — абуґіда, що використовується для мови маніпурі (мейтей). Точний час виникнення письма не відомий. Король Кхаґемба (1597–1652) сприяв поширенню освіти та написанню рукописів цим письмом. Письмо маніпурі використовувалося для запису маніпурської мови до 18 століття. Король Ґарібнавас (1709–1748) прийняв індуїзм, і багато індіїстських творів, таких як Махабхарата і Рамаяна, були перекладені маніпурською мовою маніпурським письмом. Але після прийняття маніпурцями індуїзму у 1729 році багато доіндуїстських літературних творів та історичних записів було спалено, і для маніпурської мови було введено бенгальське письмо. Зараз письмо поступово відроджується, але в сучасному письмі використовується менше букв, ніж в давньому письмі. Збереглося приблизно 437 написів та рукописів, написаних до 20-го століття письмом мейтей маєк.
У маніпурському письмі є 5 незалежних знаків для голосних. Незалежні знаки для позначення голосних використовуються тоді, коли треба позначити подовження голосного, коли треба позначити два різних голосних поряд, або коли голосний потрібно написати на початку слова. Якщо треба інші голосні передати як незалежні знаки, то залежні знаки потрібних голосних прикріплюються до букви ə ꯑ: ꯑꯥ [а], ꯑꯤ [ì], ꫫꯑ [í], ꯑꯨ [ù], ꯑꫬ [ú], ꯑꯦ [e], ꯑꯩ [əi], ꯑꫭ [ai], ꯑꯣ [o], ꯑꯧ [əu], ꫮꯑ [əu], ꯑꫯ [au]. В сучасній орфогріфії використовуються такі незалежні знаки для голосних: ꯑꯥ [а], ꯑꯤ [ì], ꯑꯨ [ù], ꯑꯦ [e], ꯑꯩ [əi], ꯑꯣ [o], ꯑꯧ [əu] (ꯑꯤ [ì] та ꯑꯨ [ù] зазвичай позначаються незалежними буквами ꯏ [ì] та ꯎ [ù]). У традиційній орфографії маніпурське письмо може відображати тональні відмінності між [ì] (ꯑꯤ) та [í] (ꫫꯑ), [ù] (ꯑꯨ) та [ú] (ꯑꫬ); але не може розрізняти [à] та [á], [è] та [é], [ò] та [ó], [ə̀] та [ə́]. В сучасній орфографії можна розрізняти [à] та [á], [è] та [é], [ò] та [ó], [ə̀] та [ə́]. Для цього використовують знак для позначення високого тону (꯬). Наприклад:
- ꯀꯩ [kə̀j] — тигр;
- ꯀꯩ꯬ [kə́j] — пісок (в старій орфографії — ꯀꯏ);
- ꯀꯧ [kə̀w] — гукати, кликати;
- ꯀꯧ꯬ [kə́w] — короткий (в старій орфографії — ꯀꫡ).
Незалежні знаки | Залежні знаки | Транскрипція | Транскрипція МФА | |||
---|---|---|---|---|---|---|
Символ в Юнікоді | Малюнок | Назва | Символ в Юнікоді | Малюнок | ||
ꯑ | ꯑꯇꯤꯌ
atiya /ətija/ |
a | /ə/ | |||
ꯥ | ā | /а/ | ||||
ꯏ | ꯏ
i /i/ |
ꯤ | i | /ì/ (низький тон) | ||
ꫫ | ī | /í/ (високий тон) | ||||
ꯎ | ꯎꯟ
un /un/ |
ꯨ | u | /ù/ (низький тон) | ||
ꫬ | ū | /ú/ (високий тон) | ||||
ꯩ | еі | /əі/ | ||||
ꫠ | ꯦ | е | /e/ | |||
ꫭ | āі | /аі/ | ||||
ꯧ | оu | /əu/ | ||||
ꫯ | āu | /au/ | ||||
ꫡ | ꯣ | о | /o/ | |||
ꫮ | аu | /əu/ |
Залежні знаки для голосних слугують для заміни прикріпленого голосного [ə] в знаках для приголосних на потрібний голосний. Повний список прикріплених залежних знаків для голосних (показано із ꯄ [pə]):
- ꯄ [pə];
- ꯄꯥ [pа];
- ꯄꯤ [pì];
- ꫫꯄ [pí];
- ꯄꯨ [pù];
- ꯄꫬ [pú];
- ꯄꯦ [pe];
- ꯄꯩ [pəi];
- ꯄꫭ [pai];
- ꯄꯣ [po];
- ꯄꯧ [pəu];
- ꫮꯄ [pəu];
- ꯄꫯ [pau].
В сучасній орфографії використовуються такі залежні знаки для голосних (показано з ꯄ [pə]):
- ꯄ [pə];
- ꯄꯥ [pа];
- ꯄꯤ [pì];
- ꯄꯨ [pù];
- ꯄꯦ [pe];
- ꯄꯩ [pəi];
- ꯄꯣ [po];
- ꯄꯧ [pəu].
Кожен знак являє собою склад, складаючийся з приголосного та прикріпленого голосного [ə]. Щоб змінити в складі цей голосний на інший, або щоб позначити, наприклад, назалізацію, до цього знаку дописують залежний знак для потрібного голосного, або залежний знак для назалізації. Щоб отримати сполучення двох приголосних і голосного, наприклад, ꯁ꯭ꯔꯤ [sri], потрібно до приголосного знаку ꯁ [sə] додати залежний знак ієк ( ꯭ ) (знак, створюючий лігатури приголосних знаків), а потім написати ꯔꯤ [ri].
Знаки для кінцевих приголосних використовуються для передачі приголосного звуку (без прив'язаного голосного [ə]). Буква ꯏ була і як незалежним знаком для голосної [і], і як знаком для приголосного [j]; також роль приголосних букв виконували ꯎ та ꫡ (ꫡ — в старій орфографії).
Символ в Юнікоді | Малюнок | Транскрипція | Транскрипція МФА |
---|---|---|---|
ꯛ | k | /k/ | |
ꯜ | l | /l/ | |
ꯝ | m | /m/ | |
ꯞ | p | /p/ | |
ꯟ | n | /n/ | |
ꯠ | t | /t/ | |
ꯡ | ŋ | /ŋ/ | |
ꯢ | |||
ꯏ | y | /j/ | |
ꯎ | |||
ꫡ |
Символ в Юнікоді | Малюнок | Назва |
---|---|---|
꯭ | апун ієк | |
꯬ | лум ієк | |
ꫵ | вісарґа | |
ꯪ | нунґ | |
ꫳ | знак повторювання складу |
- Апун ієк — залежний знак для створення поєднання двох приголосних.
- Лум ієк — залежний знак для позначення низького тону.
- Вісарґа — залежний знак, позначаючий придих після голосного.
- Нунґ —залежний знак, що позначає носовий призвук після голосних.
- Знак повторювання складу — залежний знак, слугуючий для позначення повторювання складу.
Письмо мейтей маєк має свій набір знаків для позиційної десяткової системи числення. Ці знаки можна використовувати так само, як і звичайні індо-арабські цифри. За допомогою цифр мейтей маєк можна записати число будь-якої величини, оскільки ця система позиційна.
арабські цифри | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
цифри мейтей маєк | ꯰ | ꯱ | ꯲ | ꯳ | ꯴ | ꯵ | ꯶ | ꯷ | ꯸ | ꯹ |
цифри мейтей маєк (зображення) |
- заявка на внесення письма мейтей маєк (маніпурі) в Юнікод [Архівовано 4 серпня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- мейтей маєк (маніпурі) в Юнікоді [Архівовано 28 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- мейтей маєк (розширення) в Юнікоді [Архівовано 1 квітня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Шрифт для письма мейтей маєк [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.]