Мапи Фрідріха фон Міґа
Мапи Фрідріха фон Міґа — військово-топографічні мапи Галичини кінця XVIII ст. (1779—1783) зі збірки Йосифінського картографування фондів австрійського Військового архіву. Мірило — 1:28 800. Створені на основі топографічних обмірів Східної Галичини, які розпочали під керівництвом фельдмаршала-генерала Зеегера, продовжив обер-лейтенант Фрідріх фон Міґ (нім. Friedrich von Mieg), у 1783—1787 роках — майор Вальдау.
Історія створення карти почалася в 1763 році, коли імператриця Марія-Терезія розпорядилася почати картографування земель своєї імперії. Але основна робота по зйомці місцевості проходила вже за часів наступного імператора — Йосифа II. Тому в історії цей процес відомий більше як Йосифінське картографування (нім. Josephinishe Landesaufnahme). Частину карти по Галичині та Володимирії зазвичай називають «Мапою фон Міґа», за прізвищем керівника — інженера, обер-лейтенанта квартирмейстерства австрійського ГШ, — Фрідріха фон Міґа[1][2].
Картографічні матеріали квартирмейстерства ГШ були створені в 1749—1854 роках для 45 окремих австрійських коронних країв, сусідніх областей або земель. Картографи охопили територію середньої Європи: на півночі — від Нідерландів до узбережжя Північного моря і Західного Бугу в місці його впадання у Віслу; на південному сході — до Валахії (частина нинішньої Румунії); на півдні — до узбережжя Адріатичного моря, Італії та Провансу; на заході — до південно-західної Німеччини та окремих земель Франції[1][2].
Всього було створено 4685 аркушів карти, з них по Галичині та Володимирії — 413 аркушів. Аркуші мають розмір близько 63x42 см. Масштаб даної карти 1:28 800[1][2].
У Галичині з 1772 року картографування виконувалося двома паралельними групами, в результаті чого було створено 2 карти — Йозефа Лізганіга і Фрідріха фон Міґа[1][2].
Назви населених пунктів подано польською мовою, що стосується більшості топонімів — річок, гір, урочищ, а також часто сіл, то стосовно них, як правило, використовувалися місцеві українські назви[1][2].
Один лист мапи охоплює територію 1,6×2,44 милі, або близько 4-х квадратних миль. На мапах є значна частина зниклих у XVIII—ХХ століттях поселень, хуторів, млинів, пасік, корчм та заїжджих дворів. Добре позначені старі ліси, дороги, пагорби, старі русла річок та струмків, болота, які в наш час можуть бути кардинально змінені під час меліоративних робіт, що може допомогти при історичних та будівничих розвідках, визначенні перспективних місць для пошуку монет та інших артефактів.
2006 року у видавництві НУ «Львівська політехніка» вийшла друком книга «„Карта Ф. фон Міґа“ (1779—1782 pp.) як джерело до містознавства Галичини» за авторством професора кафедри історії містобудування НУ «Львівська політехніка» Галини Петришин.[3]
- ↑ а б в г д Карта Галиции, ныне западной Украины, Фридриха фон Мига 1779-1783. www.etomesto.ru. ЭтоМесто. Процитовано 28 грудня 2025.
- ↑ а б в г д Австрійська військова карта західної України 1779-1783 років. volochysk.com.ua. Волочиськ. Процитовано 28 грудня 2025.
- ↑ Історія кафедри містобудування (МБД). Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
- Петришин Г. «Карта Ф. фон Міґа» (1779-1782 pp.) як джерело до містознавства Галичини. — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. — 292 с. — ISBN 978-966-553-607-9.
- Лемберг Леополь Львув [Архівовано 20 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Львів та околиці на мапі, 1783 [Архівовано 20 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Europe in the XVIII century (Мапи Фрідріха фон Міґа) [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)