Мара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мара
Letohrádek Kinských - Musaion 712.jpg
Божество в слов'янська міфологія і лужицька міфологіяd
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мара́ (Марена, Морена, у західних слов'ян — Маржана, Марцана, пол. Marzan(n)a, Śmiertka, чеськ. Morana, Smrtka, болг. Морана, Марава, Мора[джерело?]; родинно з «мор», «морок», «марево», «примара», «хмара», «мерзнути», «смерть») — богиня потойбіччя, ночі, сезонності, смерті та води у слов'янському язичництві[1][2]. Марена символізує зв'язок із предками, перехід між світами[3], відповідає за сезонні відмирання та воскресіння природи, настання зими, дощі.

Символіка[ред. | ред. код]

У творах міфологів 19 століття, таких як Карел Яромір Ербен, Шимон Матусяк, Грегор Крек або ранній Ян-Гануш Махал, Марена висвітлена як богиня смерті. Цю версію розвинуто Вацлавом Ганкою на основі чеського словника «Mater Verborum», де Марена ототожнюється з Гекатою і Прозерпіною[4][5][6].

Згідно з повір'ям, Мара вічно чатує на юного Коляду, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну ніч. Морена ковтає Сонце взимку, тому настає зима.

Володіння Марени, за давніми легендами, знаходиться за чорною річкою Смородиною, яка розділяє Яву і Наву, під мостом з калини, що його охороняє змій. Марена втілює «мару» — мертву воду, тобто силу, яка загоює рани. Але смерть не є повним перериванням життя як такого, натомість знаменуючи перехід до життя іншого, до нового Початку, бо після зими, яка забирає із собою все віджиле, завжди настає нова весна.

За давньоруською легендою, Мара — дружина Чорнобога[джерело?] — сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів — хто відгукнеться, той помирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров[джерело?].

Мара може поставати у двох іпостасях: то сердитою царицею-водицею, то супутницею Купайла, що втілює красу і грацію.

Обрядовість[ред. | ред. код]

Особливо Мару шанували 1 березня, коли проганяється зима. Давні русини щовесни, напередодні нового (землеробського) року спалювали або топили опудала Мари.

В ніч на Івана Купала Мара очищає людські душі від гріха[3].

Марі присвячували обряди викликання дощу.

Доньки Мари[ред. | ред. код]

Трясовиця

Разом зі Змієм Мара породила 13 міфічних потвор, яких пустила по світу нести людям хвороби[7][8] (в різних джерелах подаються різні назви):

  1. Вогневиця або Огнея — несла лихоманку, тиф та інші хвороби. Зображувалась у вигляді кістлявої баби з великими палаючими очима (За О. Афанасьєвим)[9].
  2. Глуханя або Глухея — відбирала в людей слух і мову. Зображувалася потворною бабою без вух і рота (За П. Трощиним)[10].
  3. Гризачка — несла хворобу серця. Зображувалася черв'якоподібною істотою, в якої над посинілою тонкою верхньою губою зависали гострі хижі зуби (За П. Трощиним)[11].
  4. Жовтяниця або Жовтуша — несла жовчну хворобу. Її уявляли висохлою немічною бабою з жовтими очима і лицем (За П. Трощиним)[12].
  5. Кікімора — богиня сновидінь. Уявлялась сонливою, блідою дівою, яка жила в людській оселі у комині чи запічку (За О. Афанасьєвим)[13]
  6. Коркуша — заражала людей коростою, віспою, обкидала чиряками і струпами тощо. Зображувалась коростявою, конопатою бабою, вкритою струпами та гнилими виразками (За П. Трощиним)[14].
  7. Лідниця або Ледея — несла застуду, відморожувала кінцівки тощо. Зображувалась у вигляді обледенілої баби з крижинами замість очей (За П. Трощиним)[15].
  8. Ломота або Ломея — несла хворобу кісток, кінцівок, нарости на суглобах. Зображувалась потворною бабою з вивернутими кінцівками, повернутою назад головою тощо (За П. Трощиним)[16]
  9. Лякливиця — несла переляк, боязкість тощо (За П. Трощиним)[17].
  10. Навія або Нивея-Танцівниця— несла людям божевілля. Зображувалася потворною бабою, що несамовито регоче, закотивши очі під лоба (За П. Трощиним)[18].
  11. Очниця — осліплювала людей, несла очні хвороби. Зображувалася потворною брудною бабою з гнилими очима (За П. Трощиним)[19].
  12. Трясовиця (Пропасниця, Лихоманка) або Трясея — несла гарячку, смерть (За П. Трощиним)[20]. Також Бісиці-трясиці — серйозні захворювання, вважалися "дочками Ірода царя" та зображувалися у вигляді голих жінок диявольської подоби з крилами.
  13. Черевуха — несла хворобу шлунка та інших нутрощів (За П. Трощиним)[21].
  14. Лінь або Сухея — висушує людину, як дерево.
  15. Гнітея — несе пригніченість, відбирає апетит, викликає нудоту.
  16. Гринуша — викликає хрипоту, кашель, бронхіт.
  17. Пухнея — пускає набряки по тілу.
  18. Глядея — може до божевілля замучити людину безсонням.

У культурі[ред. | ред. код]

У сучасному «міському фольклорі» Дрогобича Маруна згадана як міська богиня, нянька мертвих дітей[22] (мати мертвих і ненароджених), яка мешкає на старому «польському» кладовищі і керує Дрогобицьким потойбіччям, «зваблює на смерть живих: у повен місяць, перетворюється на вродливу жінку, яка заманює[23] чоловіків на цвинтар.» Таке трактування присутнє у творах Олега Стецюка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Szyjewski, Andrzej (2003). Religia Słowian [Religion of the Slavs]. Kraków: Wydawn. WAM. ISBN 8373182055.
  2. Hanuš, Ignác Jan (1842). Die Wissenschaft des Slawischen Mythus im weitesten, den altpreussisch-lithauischen Mythus mitumfassenden Sinne. Nach Quellen bearbeitet, sammt der Literatur der slawisch-preussisch-lithauischen Archäologie und Mythologie. J. Millikowski.
  3. а б * Куйбіда. В. Марена // Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. ─ Корсунь-Шевченківський: Вид. В. М. Гавришенко, 2015. — С. 477. — ISBN 978-966-2464-48-1
  4. NIEDERLE, Lubor. Slovanské starožitnosti. Praha: Bursík & Kohout, 1916. S. 177. Díl II., svazek I..
  5. Popelka Biliánová. Z pohanských božnic pražských. Národní listy roč. 72, č. 160, str. 6. 1932.
  6. Lucie Jandová. Novodobí Slované: ti, co vynášejí Moranu. - Dennik Právo // Novinky.cz. — 25.9.2016
  7. Богиня Мара та її доньки. Чи справді абсолютне зло?. uamodna.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  8. Вікторія, Демидюк (6 листопада 2018). Мара в українській міфології: легенди, міфи, трактування. ВСВІТІ (укр.). Процитовано 5 березня 2021. 
  9. Вогневиця — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 17 березня 2019. 
  10. Глуханя — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  11. Гризачка. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  12. Потвора Жовтяниця. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  13. Кікімора — богиня сновидінь. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 18 листопада 2017. Процитовано 5 березня 2021. 
  14. Потвора Коркуша. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  15. Лідниця — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 8 січня 2018. Процитовано 5 березня 2021. 
  16. Ломота — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 8 січня 2018. Процитовано 5 березня 2021. 
  17. Лякливиця — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 15 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021. 
  18. Навія — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 15 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021. 
  19. Очниця — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  20. Трясовиця — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  21. Черевуха — міфічна потвора. Слов'янська міфологія. supermif.com. Процитовано 5 березня 2021. 
  22. Див. Дрогобич як міф дитини // Drohobyczer Zeitung
  23. Стецюк О. Проведена пані // Візуальний журнал „Drohobyczer Zeitung“. — 2015. — жовт. — № 2. — С.6.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Мара // Українська Релігієзнавча Енциклопедія