Марабу африканський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марабу африканський
Marabou Stork, Leptoptilos crumeniferus, at the aptly named Marabou Pan, Savuti, Chobe National Park, Botswana (32633651402).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Лелекові (Ciconiidae)
Рід: Марабу (Leptoptilos)
Вид: Марабу африканський
Біноміальна назва
Leptoptilos crumeniferus
(Lesson, 1831)
Поширення
Поширення
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Leptoptilos crumenifer
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Leptoptilos crumeniferus
ITIS logo.svg ITIS: 174919
IUCN logo.svg МСОП: 22697716
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 33589

Марабу африканський[2] (Leptoptilos crumeniferus) — птах із родини лелекових, найбільший її представник.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений на більшій частині території Африки південніше Сахари. Мешканець саван і інших відкритих просторів. Типовий падальник.

Опис[ред. | ред. код]

Найбільший представник ряду лелекоподібних[3]: довжина 115—152 см, розмах крил 225—287 см, маса 4-8,9 кг[4]. У окремих птахів розмах крил може досягати 320 см, більший трапляється лише у мандрівного і королівського альбатросів[5]. Самці в середньому більші за самиць. Зовнішність характерна для більшості пернатих падальщиків: голі, покриті рідкісним волосоподібним оперенням голова і шия, добре розвинений пуховий комір на плечах.

Череп марабу

Впадає в очі великий масивний дзьоб, довжина якого може досягати 34,6 см[6]; у птиць, які відпочивають він зазвичай видимий на м'ясистому виступі шиї — горловому мішку, або так званої «подушці». Шкіра на неопереної ділянках тіла рожевого кольору, з чорними плямами в передній частині голови. Верхня частина оперення аспідно-сіра, нижня біла. Райдужна оболонка темна — один з характерних ознак африканської марабу в порівнянні з родинними видами. Молоді птахи відрізняються більш тьмяним верхом і великою кількістю пір'я на комірі. Потривожений птах видає низькі хрипкі каркаючі звуки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2017). Leptoptilos crumeniferus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.1) (англ.) 8 червня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Коблик, 2001
  4. Elliott, 1992, с. 464
  5. Elliott, 1992, с. 438
  6. Elliott, 1992, с. 437

Література[ред. | ред. код]

  • Brown, Leslie H.; Urban, Emil K.; Newman, Kenneth B. The Birds of Africa. — Academic Press, 1982. — Т. I. — 521 p. — ISBN 978-0121373016.
  • Elliott, A. Family Ciconidae (Storks) / del Hoyo, J.; Elliott, A.; & Sargatal, J. (Eds). — Handbook of the birds of the world. — Barcelona : Lynx Edicions, 1992. — Т. 1. — ISBN 84-96553-42-6.
  • Hancock, James A.; Kushlan, James A.; Kahl, M. Philip. Storks, Ibises, and Spoonbills of the World. — Academic Press, 1992. — 385 p. — ISBN 978-0123227300.
  • Lack, David. Ecological adaptations for breeding in birds. — Chapman and Hall, 1968. — 422 p. — ISBN 978-0412112201.
  • Sibley, Charles G.; Monroe Jr., Burt. Distribution and Taxonomy of Birds of the World. — Yale University Press, 1991. — 11360 p. — ISBN 978-0300049695.
  • Sinclair, Ian; Teske, Robert T. Field Guide to Birds of South Africa. — New Holland Publishers, 1997. — 368 p. — ISBN 978-1868255108.
  • Гладков, Н. А.; Михеев, А. В. (Ред.). Жизнь животных. — Просвещение, 1970. — Т. 5. Птицы. — 611 с.
  • Коблик Е. А. Разнообразие птиц (по материалам экспозиции Зоологического музея МГУ. — Издательство МГУ, 2001. — Т. Ч. 1 (Класс Птицы, Отряды Страусообразные, Тинамуобразные, Пингвинообразные, Гагарообразные, Поганкообразные, Буревестникообразные, Пеликанообразные, Аистообразные, Фламингообразные, Гусеобразные, Грифы Нового Света, Соколообразные). — 384 с. — ISBN 5-211-04072-4.

Посилання[ред. | ред. код]