Мара (Балтське божество)
| Мара | |
|---|---|
| Частина від | латиська міфологія  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Мара (латис. Māra) — в латиській міфології богиня, що опікується коровами. У неї просять молока, сиру, телят. У деяких випадках вона збігається з міфологізованим образом діви Марії. Її день відзначали чотири рази на рік: взимку — на святки, навесні — день «капустяної Марії» (Марья — засвіти сніг), коли саджають капусту, влітку — 15 серпня (Обжинки) та восени 8 вересня (Осеніни).
Подвійну природу цього образу, в якому злилися язичницькі та християнські вірування, відображає звернення «Мила Мара худоби, мати Ісуса Христа, боронь від чаклунів та відьом!». Іноді її називають матір'ю Лайми.
Прихильники латиського неоязичницького руху «Діевтуріба» вважають, що Мара розташована в ієрархічному підпорядкуванні Діевса (Бога) або, за іншою версією, є його протилежністю. На думку Е. Брастиньша, засновника «Діевтуріби»: «Мара — це Земля або Матерія, з усіма її різноманітними силами та видами, тому й землю в наших народних творах називають землею Мари».
Мара — Мати, подателька життя (латис. auklētāja). Вона пов'язана з усіма предметами, особливо з домашньою худобою, багатством, покрова жінкам та дарує родючість. «Проте часом Мара, як і Лайма, може бути злою по відношенню до людей, особливо перед смертю, оскільки Мара вимагає у душі дане їй тіло». Згідно з «Діевтурібе» Мару можна бачити та чути: все, що людина сприймає за допомогою органів чуття, має сутністю Мари.
Ймовірно, сучасний образ Мари склався із з'єднання декількох язичницьких культів з християнським культом Діви Марії на тлі збігу коренів власних назв[1].
- ↑ Латышское неоязычство: заметки этнографа. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 11 грудня 2014.
- Іванов В. В., Топоров В. Н. Маря / Гл. ред. Е. М. Мелетинський // Міфологічний словник. — М. : Радянська енциклопедія, 1991. — С. 350. — ISBN 5-85270-068-1.