Маргарет (принцеса Великої Британії)
Принцеса Маргарет Роуз англ. Princess Margaret | ||
![]() | ||
Файл:Coat of Arms of Margaret, Countess of Snowdon.svg, Arms of Margaret, Countess of Snowdon (Scotland).svg | ||
| ||
---|---|---|
Ім'я при народженні: | англ. Princess Margaret Rose of York | |
Народження: |
21 серпня 1930[1][2][…] Замок Глеміс | |
Смерть: |
9 лютого 2002[1][2][…] (71 рік) Вестмінстер, Лондон, ![]() | |
Поховання: | Меморіальна каплиця короля Георга VI[4][5] | |
Країна: | Велика Британія | |
Релігія: | Англіканська церква | |
Рід: | Віндзорська династія | |
Батько: | Георг VI[5][6] | |
Мати: | Єлизавета Боуз-Лайон[5][6] | |
Шлюб: | Ентоні Армстронг Джонс, 1-й граф Сноудон[5][6] | |
Діти: | Девід Армстронг Джонс, 2-й граф Сноудон[5][6][7] і Сара Чатто[7][5][6] | |
Автограф: | ![]() | |
Нагороди: | ||
Принцеса Маргарет Роуз, графиня Сноудонська (англ. Margaret Rose; 21 серпня 1930 — 9 лютого 2002) — член королівської сім'ї Великої Британії, молодша сестра королеви Єлизавети II.
Дитинство[ред. | ред. код]
Принцеса Маргарет народилася 21 серпня 1930 року в замку Глеміс (Glamis) у Шотландії. Вона була молодшою дочкою Георга VI і Єлизавети Боуз-Лайон. Принцесу охрестили в каплиці Букінгемського палацу. Її хрещеним батьком став старший брат її батька — майбутній Едуард VIII, а хрещеною матір'ю — Інгрід, уроджена Принцеса Швеції, згодом — королева Данії. 1936 року її дядько, Едуард VIII, зрікся престолу, і батько Маргарет став королем. Протягом усього дитинства її виховували сестра і її наставники. Під час Другої світової війни Маргарет залишилася у Віндзорському палаці, попри численні бомбардування Лондона.
Любов[ред. | ред. код]
1953 року принцеса Маргарет познайомилася з капітаном Пітером Таунсендом. Хоча він і не був дворянином, Пітер перебував у Королівських військово-повітряних силах Великої Британії. Таким чином, він був допущений у Букінгемський палац і в коло королівської сім'ї. Утім, він був розлучений і мав дітей, що унеможливлювало шлюб з принцесою Маргарет: англіканська церква і королівські традиції забороняють шлюб з розлученим чоловіком. Щоб одружитися з капітаном, принцеса Маргарет повинна була б, відповідно до правил королівського двору, досягти 25 років, відмовитися від свого королівського титулу і від витрат на своє утримання. Після декількох років роману Маргарет публічно повідомила про свій розрив з Пітером, «зважаючи на обов'язки щодо своєї країни».
Маргарет належала до лондонської еліти й стала ціллю папараці того часу. Її помічали у товаристві Джона Тернера, який згодом став прем'єр-міністром Канади.
Весілля[ред. | ред. код]
6 травня 1960 року вона вийшла заміж за Ентоні Армстронг-Джонса, фотографа, нащадка дрібного валлійського дворянського роду, який отримав титул графа Сноудонського і віконта Лінлі.
У шлюбі народилися дві дитини:
- Девід Армстронг-Джонс, віконт Лінлі, нар. 3 листопада 1961.
- Леді Сара Армстронг-Джонс, нар. 1 травня 1964.
1978 року граф і графиня Сноудонські розлучилися через роман принцеси Маргарет з баронетом Родді Ллевелліном.
Життя[ред. | ред. код]
Маргарет прозвали «бунтівною принцесою» через її скандальну поведінку: вона стала завсідником лондонських клубів і охоче з'являлася в середовищі рокерів, зі склянкою спиртного і довгим мундштуком в руці. Починаючи з 1980-х років у неї з'явилися серйозні проблеми зі здоров'ям. Преса заявляла, що вона курить до 60 сигарет на день і захоплюється джином.
Громадське життя[ред. | ред. код]
Серед перших офіційних зобов’язань Маргарет був спуск на воду океанського лайнера Edinburgh Castle у Белфасті в 1947 році.[8] Згодом Маргарет вирушила в численні тури різними місцями; у своєму першому великому турі вона приєдналася до своїх батьків і сестри в турі Південною Африкою в 1947 році. Її тур на борту Британії до британських колоній у Карибському басейні в 1955 році викликав сенсацію у Вест-Індії, і каліпсос був присвячений їй. Коли колонії Британської Співдружності націй прагнули стати державою, принцеса Маргарет представляла корону на церемоніях незалежності на Ямайці в 1962 році та Тувалу та Домініка в 1978 році. Її візит до Тувалу був перерваний через хворобу, яка, можливо, була вірусною пневмонією, і її доправили до Австралії, щоб одужати. Інші закордонні тури включали Східну Африку та Маврикій у 1956, Сполучені Штати у 1965, Японію у 1969 та 1979, Сполучені Штати та Канаду у 1974, Австралію у 1975, Філіппіни - 1980, Свазіленд - 1981, Китай - 1987.
У серпні 1979 року Луїс Маунтбаттен, 1-й граф Маунтбаттен з Бірми , і члени його родини були вбиті бомбою, закладеною Тимчасовою ірландською республіканською армією . Того жовтня, під час благодійного туру Сполученими Штатами від імені Королівського оперного театру , Маргарет сиділа на обіді в Чикаго з оглядачем Аброю Андерсон і мером Джейн Бірн . Маргарет сказала їм, що королівська родина була зворушена численними листами співчуття з Ірландії. Наступного дня конкурент Андерсона Ірв Купчінет опублікував заяву про те, що Маргарет називала ірландців «свинями». Маргарет, Андерсон і Бірн негайно відмовили , але шкоди вже було завдано. Решта туру викликала демонстрації, а охорона Маргарет була подвоїна перед лицем фізичних загроз.
Хвороба та смерть[ред. | ред. код]
Все життя Маргарет було затьмарене хворобою та інвалідністю.[9] Вона почала палити сигарети в ранньому підлітковому віці і продовжувала палити багато років після цього.[10] У 1970-х роках вона пережила нервовий зрив і лікувалася від депресії у Марка Коллінза, психіатра з клініки Пріорі. Пізніше вона страждала від мігрені , ларингіту та бронхіту.[11] 5 січня 1985 року їй видалили частину лівої легені; операція проводила паралелі з операцією її батька 34 роки тому. У 1991 році вона кинула палити, хоча продовжувала пити.
У січні 1993 року Маргарет потрапила до лікарні через пневмонію . Вона пережила легкий інсульт 23 лютого 1998 року у своєму будинку відпочинку в Мустіке[12]. На початку наступного року вона отримала серйозні опіки на ногах під час нещасного випадку у ванній кімнаті, що вплинуло на її рухливість, оскільки вона потребувала підтримки під час ходьби та іноді користувалася інвалідним візком. Її госпіталізували 10 січня 2001 року через втрату апетиту та проблеми з ковтанням після чергового інсульту.[13][14] До березня 2001 року інсульти призвели до часткового порушення зору та паралічу лівого боку. Остання публічна поява Маргарет була на святкуванні 101-го дня народження її матері в серпні 2001 року, а також на святкуванні 100-річчя її тітки, принцеси Аліси, герцогині Глостерської , у грудні того ж року.
Принцеса Маргарет померла в лікарні короля Едуарда VII у Лондоні о 6:30 (GMT) 9 лютого 2002 року у віці 71 року, через день після іншого інсульту, який супроводжувався серцевими проблемами та через три дні після 50-річчя смерті батька.[15] Старший син її сестри, Чарльз, тоді принц Уельський, віддав данину пам'яті своїй тітці в телевізійній трансляції. Британські політики та іноземні лідери також надіслали свої співчуття. Після її смерті в церкві Святої Марії Магдалини та замку Глеміс відбулися приватні панахиди .
Труну Маргарет, завішану її особистим штандартом , перевезли з Кенсінгтонського палацу до Сент-Джеймського палацу перед її похоронами. [16] Похорони відбулися 15 лютого 2002 року, у 50-ту річницю похорону її батька. Відповідно до її побажань, церемонія була приватною службою в каплиці Святого Георгія Віндзорського замку для родини та друзів. На відміну від більшості інших членів королівської родини, принцеса Маргарет була кремована в крематорії Слау[17]. Її прах було поміщено в Королівському сховищі в каплиці Святого Георгія, а потім перенесено до могили її батьків, короля Георга VI і королеви-матері Єлизавети (яка померла через сім тижнів після Маргарет), у меморіальній каплиці короля Георга VI через два місяці . Державна меморіальна служба відбулася у Вестмінстерському абатстві 19 квітня 2002 року. Інша меморіальна служба з нагоди 10-ї річниці смерті Маргарет і королеви-матері відбулася 30 березня 2012 року в соборі Святого Георгія Каплиця Віндзорського замку, де були присутні королева та інші члени королівської родини. [18]
Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 2005 року про життя принцеси вийшов фільм «Princess Margaret, a love story», заснований на багатьох компрометувальних чутках.
- Життя принцеси Маргарет як члена королівської родини було висвітлено в біографічному історичному телесеріалі «Корона» від «Netflix». Роль принцеси Маргарет у серіалі зіграли Beau Gadsdon (Маргарет у дитинстві), Ванесса Кірбі (Маргарет у молодості), Гелена Бонем Картер (Маргарет у зрілому віці), Леслі Менвілл[en] (Маргарет у похилому віці).
Нагороди[ред. | ред. код]
- CI: Компаньйон ордена Корони Індії, 12 червня 1947 [19]
- GCVO: Дама Великого Хреста Королівського Вікторіанського ордена, 1953
- GCStJ: Дама Великого Хреста ордена св. Іоанна Єрусалимського, 1956
- Королівський Вікторіанський ланцюг, 1990
- Орден королівського дому Короля Георга V
- Орден королівського дому Короля Георга VI
- Орден королівського дому Королеви Єлизавети II
Іноземні нагороди[ред. | ред. код]
- Великий хрест ордена Нідерландського лева 1948
- Орден Діамантової Зірки Занзібару 1 класу 1956
- Великий хрест ордена Корони (Бельгія, 1960 )
- Order of the Crown, Lion and Spear of Toro Kingdom (Уганда, 1965 )
- Орден Дорогоцінної корони 1 класу (Японія, 1971)
Генеалогічне древо Маргарет Роуз[ред. | ред. код]
Предки 1. Маргарет Роуз, принцеси Великої Британії | ||
---|---|---|
2. Батько: Георг VI |
4. Дід: Георг V |
8. Прадід: Едуард VII, король Великої Британії |
9. Прабабуся: Олександра Датська | ||
5. Бабуся: Марія Текська |
10. Прадід по жіночій лінії: Франц Текський | |
11. Прабабуся по жіночій лінії: Марія Аделаїда Кембриджська | ||
3. Мати: Єлизавета Боуз-Лайон |
6. Дід по жіночій лінії: Клод Джордж Боуз-Лайон |
12. Прадід по жіночій лінії: Клод Боуз-Лайон |
13. Прабабуся по жіночій лінії: Франсіс Дора Сміт | ||
7. Бабуся по жіночій лінії: Сесілія Ніна Кавендіш-Бентинк |
14. Прадід по жіночій лінії: Чарльз Вільям Кавендіш-Бентинк | |
15. Прабабуся по жіночій лінії: Каролайн Луїза Барнабі |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ https://web.archive.org/web/20080210110244/http://www.stgeorges-windsor.org/history/hist_burials_date.asp
- ↑ а б в г д е https://www.royal.uk/princess-margaret
- ↑ а б в г д Kindred Britain
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Princess Margaret and Northern Ireland (en-GB). 9 лютого 2002. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Princess's history of ill health (en-GB). 9 лютого 2002. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ WalesOnline (9 лютого 2002). Princess Margaret: smoking. WalesOnline (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Her failing health (en-GB). 9 лютого 2002. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ agencies, Staff and (9 лютого 2002). A lifetime dogged by ill-health. the Guardian (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Princess Margaret: The medical care (en-GB). 11 січня 2001. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Charles visits Princess Margaret (en-GB). 15 січня 2001. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Scots sorrow at death of princess (en-GB). 9 лютого 2002. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Princess to be cremated (en-GB). 12 лютого 2002. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Bell tolls for Margaret's final journey. www.telegraph.co.uk. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Tributes to Queen Mother and Princess Margaret at Windsor memorial. BBC News (en-GB). 30 березня 2012. Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ Supplement to the London Gazette, 6 June 1947. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 9 квітня 2016.
|
- Народились 21 серпня
- Народились 1930
- Померли 9 лютого
- Померли 2002
- Віндзори
- Дами Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена
- Кавалери ордена святого Іоанна Єрусалимського
- Кавалери ордена Нідерландського лева
- Кавалери Великого хреста ордена Корони
- Дами ордена Індійської корони
- Принцеси Великої Британії
- Люди на марках
- Померли від інсульту
- Шотландці Англії
- Поховані у Віндзорському замку
- Уродженці Ангусу
- Принцеси Саксен-Кобург-Готські