Маргарита I (герцогиня Беррі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маргарита I
Marguerite de Navarre
Marguerite d'Angoulême by Jean Clouet.jpg
Народилася 11 квітня 1492
Ангулем
Померла 21 грудня 1549 (57 років)
Одос
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Діяльність письменник, поет, господарка літературного салону[d] і драматург
Батько Карл V
Мати Луїза Савойська
Брати, сестри Jeanne d'Angoulême[d] і Франциск I
У шлюбі з Генріх II і Charles IV, Duke of Alençon[d]
Діти Жанна III
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Маргари́та Нава́рська (фр. Marguerite de Navarre; 11 квітня 1492 — 21 грудня 1549) — французька письменниця, принцеса, сестра короля Франциска I.

Походила з Ангулемської гілки династії Валуа. Була дружиною принца Карла IV Алансонського, який помер незабаром після битви при Павії, а в 1527 р. вийшла вдруге заміж за Генріха д'Альбре, короля Наваррського, після смерті якого (1543) самостійно керувала королівством. Дочка — Жанна д'Альбре. Бабуся майбутнього короля Генріха IV.

Маргарита Наваррська все життя відрізнялася великою відданістю своєму братові, їздила в Мадрид клопотати про його звільнення після поразки при Павії, складала при його дворі центр культурного суспільства. Залишаючись католичкою, але досить байдужа до своєї віри, Маргарита Наваррська протегувала протестантам; двір її був центром духовного життя тодішньої Франції.

У неї знайшов притулок Еразм Роттердамський; близькими її друзями були Клеман Маро, Ронсар та інші поети. Сама Маргарита Наваррська знала давні мови, любила наукові заняття і дуже впливала на багатьох видатних людей того часу; у цьому відношенні вона була попередницею блискучих господарок літературних салонів XVIII ст.

Вірші її, надруковані за життя під заголовком «Marguerites de la Marguerite des princesses», дуже посередні; у них панують богословські сюжети, стиль сухий, педантичний і риторичний. Незрівнянно вища збірка новел Маргарити «Гептамерон» (фр. «Heptameron ou l’histoire des amants fortunés»), написаних у дусі Боккаччо, поетичних і з'єднуючих легкість сюжетів з деякою повчальністю. Бесіди кавалерів і дам, від імені яких ведуться розповіді, повні дотепності і щиросердечної чуйності. «Гептамерон» мав великий успіх у публіки. Маргарита вірогідно і проникливо описала звичаї вищого суспільства свого часу, відобразивши нові риси життя, живі характери, відстоюючи в той же час гуманістичний ідеал людської особистості. Головний сюжет книги — любовні історії, але любов трактується в дусі неоплатонізму, як шлях до досконалості і прилучення до божества. Тут містична, духовна любов забарвлюється вже в трагічні тони, чим передбачаються в літературі теми пізнього Ренесансу.

Сім'я[ред.ред. код]

Чоловіки[ред.ред. код]

Діти[ред.ред. код]

  • Від першого чоловіка не було.
  • Від другого чоловіка:

Література[ред.ред. код]

  • Leroux de Lincy, «Essai zur la vie et les ouvrages de M. d'A.» (1853);
  • Durand, «Essai sur la vie et les ouvrages de M. d'A.» (1848);
  • Miss Freer, «Life of M., queen of Navarre» (1855).