Маргелов Василь Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Пилипович Маргелов
В.П. Маргелов.JPG
Ім'я при народженні Маркелов Василий Филиппович
Прізвисько Батя, Десантник № 1
Народився 27 грудня 1908 (9 січня 1909)(1909-01-09)
Російська імперія Катеринослав
Російська імперія
Помер 4 березня 1990(1990-03-04) (81 рік)
СРСР Москва, СРСР
Місце поховання Новодівочий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота, повітряно-десантні війська
Роки служби 19281990
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування Командувач Повітряно-Десантних Військ СРСР,
командир корпусу
Війни/битви радянсько-фінська війна
Друга Світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Державна премія СРСР

Нагороди інших країн

Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден «Зірка дружби народів» (НДР) Медаль за Нісу, Одру, Балтіку (Польща)
Орден Клемента Готвальда (Чехословаччина)
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Бронзова Зірка (США)
Золота медаль «Артур Беккер»
Підпис Army Gen. Vasiliy Margelov signature.png

Васи́ль Пили́пович Марге́лов (*27 грудня 1908 (9 січня 1909)(19090109) — за новим стилем) Катеринослав — †4 березня 1990, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії, Командувач повітряно-десантних військ Радянського Союзу (19541959, 19611979), Герой Радянського Союзу, лауреат Державної премії СРСР, десантник СРСР №1.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в м. Катеринославі (нині Дніпро, Україна).

В 1921 — закінчив церковноприходську школу. Ще підлітком працював вантажником, теслярем, розвозив пошту. В тому ж році пішов учнем в шкіряну майстерню, невдовзі потому став помічником майстра.

У 1923 — працює чорноробом в місцевому «Хлібопродукт». Вступає в комсомол.

З 1924 — по комсомольській путівці їде в Катеринослав на шахту ім. М. І. Калініна чорноробом, потім стає коногоном. За станом здоров'я вимушений змінити рід діяльності.

У 1925 — направлений лісником до ліспромгоспу, в Білорусь.

Початок служби в армії[ред.ред. код]

У Радянській армії з 1928 року.

У 1931 році закінчив Об'єднану Білоруську військову школу.

У 1933 — призначається на посаду командира взводу в Мінське воєнно-піхотне училище ім. М. І. Калініна. З лютого 1934 — помічник командира роти. З травня 1936 — командир кулеметної роти. З жовтня 1939 — командир батальйону.

Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років. Під час ведення бойових дій — командир Окремого розвідувального лижного батальйону 596-го стрілецького полку 122-ї дивізії. Під час однієї з операцій Маргелов захоплює в полон офіцерів Генерального штабу Швеції. 21 березня 1940 отримує звання майор.

З жовтня 1940 — командир 15-го окремого дисциплінарного батальйону.

Німецько-радянська війна[ред.ред. код]

За три дні до початку німецько-радянської війни призначається командиром 3-го стрілецького полку 1-ї мотострілецької дивізії.

21 листопада 1941 — призначений командиром 1-го Особливого лижного полку моряків ЧБФ. Після битв на Ладозькому озері якийсь час знаходився в шпиталі.

З 22 січня 1942 — отримав призначення на посаду командира 218-го стрілецького полку 80-ї стрілецької дивізії 54-ї армії Ленінградського фронту. Липень 1942 — прийняв під своє командування 13-й гвардійський стрілецький полк 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. 28 червня 1942 — отримав звання підполковник.

8 січня 1943 — призначений начальником штабу 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. З 11 квітня 1943 — заступник командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії.

З 11 листопада 1943 — виконує обов'язки командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії, а з 10 січня 1944 — командира 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. Якийсь час знаходився в госпіталі.

25 березня 1944 — призначений командиром 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. 13 вересня 1944 — отримав звання генерал-майор.

Перші післявоєнні роки[ред.ред. код]

У період з 29 січня 1946 по лютий 1948 навчався у Військовій Академії Генерального Штабу імені К. Е. Ворошилова. З 19 травня 1948 року після закінчення Військової Академії — командир 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії.

15 квітня 1950 — за успіхи 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії в бойовій підготовці генерал-майор В. П. Маргелов Наказом міністра Збройних сил СРСР призначений командиром 37-го гвардійського повітряно-десантного Свірського Червонопрапорного корпусу на Далекий Схід. У 19501954 роках — командир повітряно-десантного корпусу.

З 1954 року по 1959 рік — командувач повітряно-десантних військ Радянського Союзу.

В 19591961 роки — заступник командувача повітряно-десантних військ.

З 1961 по січень 1979 року — командувач повітряно-десантних військ.

25 жовтня 1967 — Постановою Ради Міністрів командувачеві ПДВ В. П. Маргелову присвоєне високе військове звання «генерал армії».

4 грудня 1968 — рішенням Ради Військовою ордени Леніна Червонопрапорною ордени Суворова академії імені М. В. Фрунзе Маргелову В. П. присуджений вчений ступінь кандидата військових наук.

Пам'ятник генералу армії Маргелову у Дніпрі. 2 серпня 2006

З 1979 року — в групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Почесні звання[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

В. П. Маргелову встановлені пам'ятники в Дніпрі, Кривому Розі, Сімферополі, Сумах, Херсоні, Маріуполі, Житомирі

  • 21 лютого 2010 в Херсоні встановлено бюст Василя Маргелова. Бюст генерала розташований в центрі міста біля Палацу молоді на вулиці Перекопській
  • У вересні 2011 у Сумах відкрили пам'ятник-бюст легендарному командувачу радянських повітряно-десантних військ, генералу армії, Герою Радянського Союзу Василю Маргелову. Автором архітектурного рішення став сумчанин Едуард Голованов, а скульптором — харків'янин Едуард Гурбанов. На спорудження пам'ятника пішло близько 6 тисяч доларів.[1]
  • 08 грудня 2012 в Маріуполі на площі Ленінського комсомолу відбулося урочисте відкриття пам'ятника-бюста Маргелову Василю Філліповичу, який у роки Другої світової війни брав участь у вигнанні нацистських окупантів з Донбасу в складі третьої гвардійської стрілецької дивізії. Автор пам'ятника - харківський скульптор Едуард Гурбанов
  • Пам'ятник Василю Пилиповичу, ескіз якого зроблений з відомої фотографії в дивізійній газеті, на якій той, будучи призначеним комдивом 76-й гв. пдд, готується до першого стрибка, - встановлений перед штабом 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «Десантник № 1 генерал армии Маргелов», Александр В. Маргелов совместно с Василием В. Маргеловым, изд-во «ОЛМА-ПРЕСС», Москва, 2003
  • Иванов Н. Ф. «Операцию „Шторм“ начать раньше…». Роман. — М.: Воениздат, 1993
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Лурье В. М. Адмиралы и генералы ВМФ СССР: 1946–1960. М., 2007
  • Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941–1945.
  • Крылья десантников. Подполковник Евгений ГУЛАК, капитан-лейтенант Леонид ЯКУТИН (фото). «Советский воин» № 18, 1972
  • СЛОВО О КОМАНДУЮЩЕМ. Павленко П. Ф. Москва, ноябрь 1993
  • МАРГЕЛОВ — ОТЕЦ ВДВ, «Commandos» — «КОМАНДОС», № 9, 1997
  • Человек-легенда. Воздушно-десантные войска России. 70 лет ВДВ, стр. 172–173. Г. И. Шпак, В. А. Казанцев, В. А. Круглов. Под общей редакцией доктора педагогических наук, профессора, командующего ВДВ России генерал-полковника Г. И. Шпака. Москва 2000
  • ВОЗДУШНО_ДЕСАНТНЫЕ ВОЙСКА, сборник. Составитель А. Г. Шпак. Москва, изд-во «Голос-Пресс», 2003
  • Костин Б.А. Маргелов. — М. : Молодая гвардия, 2005. — 318 с. — (Жизнь замечательных людей: Сер. биогр.; Вып. 955). — 5 000 прим. — ISBN 5-235-02846-5. (рос.)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
генерал-полковник
Горбатов О.В.
19501954
VDV-chevron-2.png
9
Командувач ПДВ СРСР

червень 1954березень 1959
Наступник:
генерал-полковник
Тутарінов І.В.
19591961
Попередник:
генерал-полковник
Тутарінов І.В.
19591961
VDV-chevron-2.png
11
Командувач ПДВ СРСР

липень 1961січень 1979
Наступник:
генерал-полковник
Сухоруков Д.С.
19791987