Марго Фонтейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дама Марго Фонтейн
Dame Margot Fonteyn
Margot Fonteyn - 1960s.jpg
Марго Фонтейн, фото 1960-х років
Ім'я при народженні Маргарет Хукем Margaret Hookham
Народилася 18 травня 1919(1919-05-18)[1][2]
Reigate[d], Суррей, Сполучене Королівство
Померла 21 лютого 1991(1991-02-21)[2] (71 рік)
Панама, Панама
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність танцюристка, хореограф, артист балету
Alma mater Royal Ballet School[d]
Володіє мовами англійська[1]
Заклад The Royal Ballet[d]
У шлюбі з Roberto Arias[d]
Нагороди
Дама-Командор ордена Британської імперії
IMDb nm0284839

Дама Марго Фонтейн (англ. Dame Margot Fonteyn), уроджена Маргарет Хукем (Margaret Hookham; 18 травня 1919, Рейгейт, Велика Британія21 лютого 1991, Панама) — артистка балету, прима-балерина лондонського Королівського балету, постійна партнерка Рудольфа Нурєєва після його «втечі» з СРСР, дружина панамського юриста і дипломата Роберто Аріаса, сина колишнього президента Панами, Армодіо Аріаса.

Біографія[ред. | ред. код]

Марго Фонтейн почала займатися балетом у віці чотирьох років разом зі своїм старшим братом у педагога Грейс Босустоу. У віці восьми років разом з родиною переїхала в Шанхай, де її батько працював інженером на тютюновій фабриці. Продовжила там заняття в студії російського емігранта Георгія Гончарова.

У 1933 році, у віці чотирнадцяти років повернулася з матір'ю в Лондон (її батько був інтернований японцями під час Другої світової війни). Почала займатися в балетній студії Нінет де Валуа, де її педагогами були Ольга Преображенська и Матільда Кшесинська. В наступному, 1934 році дебютувала на сцені в складі балетної трупи «Вік-Уеллс», якою керувала де Валуа. Юна виконавиця відразу сподобалася і критикам і публіці м'якістю свого танцю.

Після того, як з трупи пішла прима-балерина Алісія Маркова, Марго зайняла її місце. Будучи солісткою, виконувала головні партії в постановках таких балетів, як «Лебедине озеро», «Жизель», «Спляча красуня». Всі свої партії в класичних балетах Марго відпрацьовувала з Вірою Волковою в її приватній лондонській студії - Волкова стала для балерини тим педагогом, який допоміг в повній мірі розкритися її артистичному таланту[3].

Після війни танцювала прем'єри таких балетів Фредерік Ештона як «Дафніс і Хлоя» (1951), «Сільвія[en]» (1952) и «Ундіна[en]» (1958). Останній спектакль танцювала на сцені московського Великого театру під час гастролей в СРСР (1961).


Дует з Нурєєвим[ред. | ред. код]

Марго Фонтейн в балеті «Попелюшка», 1957 рік.

У 1961 році, у віці 42 років Марго Фонтейн зустрілася з 23-річним Рудольфом Нурєєвим. Він приїхав в Лондон на влаштований Марго благодійний концерт на користь Королівської академії танцю. Хоча Марго в цей час вже збиралася закінчувати свою артистичну кар'єру, після особистої зустрічі вони вирішили спробувати танцювати разом. Після виступу у балеті «Жізель», вони мали небувалий успіх: коли артисти вийшли на поклон, їх зустріли небаченими оваціями. «Емоційний запал Нурєєва став ідеальним контрастом виразній чистоті Фонтейн, що народжується з незайманих запасів пристрасті і повітряної грації» - так описала їх дует Діана Солуей.

В 1963 році Ештон спеціально для них поставив балет «Маргарита і Арман[en]» на музику Ференца Ліста.

Рудольф і Марго танцювали разом більше п'ятнадцяти років, вони багато гастролювали по світу, виступаючи в різних театрах. Незважаючи на велику різницю у віці, їх дует вважається одним з найбільш значущих в історії класичного танцю.

Марго Фонтейн закінчила свою танцювальну кар'єру в кінці 1970-х років.

Марго Фонтейн і Тамара Карсавіна на репетиції балету «Привид троянди»

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1955 році Фонтейн вийшла заміж за посла Панами у Великій Британії Тіто де Аріаса. Через два роки після весілля її чоловік спробував влаштувати на батьківщині невдалий політичний переворот. В цей час Марго якраз прилетіла до нього з гастролей, тому її затримали в зв'язку з причетністю до справи. На наступний день вона була випущена на свободу і депортована в Маямі. У 1965 році Тіто став жертвою замаху, після чого залишився паралізованим до кінця свого життя. Марго оплачувала всі його рахунки і доглядала за ним багато років.

Останні роки свого життя Марго Фонтейн провела на своїй фермі в Панамі. Вона померла від раку 21 лютого 1991 року. Згідно з її заповітом, була похована в одній могилі з чоловіком, якого пережила на два роки. Рудольф Нурєєв помер через рік після неї.

Визнання[ред. | ред. код]

У 1954 році Марго Фонтейн була удостоєна звання Дами Великого Хреста. З 1981 по 1990 рік вона була почесним ректором Даремського університету.

У 1979 році, до 60-річного ювілею балерини, вона, за згодою королеви Єлизавети II, була нагороджена титулом прима-балерина.

У 1996 році пошта Великої Британії випустила поштову марку з її зображенням.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фонтейн і Нурієв знімалися разом у кольоровому фільмі «Лебедине озеро» в 1967 році під керівництвом режисера Поля Ціннера. Вони також знімали свою знамениту версію «Ромео і Джульєтти»в 1966 році. У 1989 році Фонтейн знялася в документально-біографічному фільмі «Марго Фонтейн» (The Margot Fonteyn Story).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. Zoe Anderson. The Royal Ballet. 75 years. — Faber and Faber, 2006. — 354 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марго Фонтейн