Марго Фонтейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дама Марго Фонтейн
Dame Margot Fonteyn
Margot Fonteyn - 1960s.jpg
Марго Фонтейн, фото 1960-х років
Ім'я при народженні Маргарет Хукем Margaret Hookham
Псевдо Margot Fontes[1] і Margot Fonteyn-Arias[1]
Народилася 18 травня 1919(1919-05-18)[2][3][…]
Reigated, Суррей, Англія, Сполучене Королівство
Померла 21 лютого 1991(1991-02-21)[2][3][…] (71 рік)
Панама, Панама
·рак яєчника
Країна Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність танцюристка, хореограф, артист балету, модельєрка
Alma mater Королівська школа балету
Знання мов англійська[2]
Заклад Королівський балет (Лондон)d
У шлюбі з Roberto Ariasd
Нагороди
Дама-Командор ордена Британської імперії
IMDb nm0284839

Дама Марго Фонтейн (англ. Dame Margot Fonteyn), уроджена Маргарет Хукем (Margaret Hookham; 18 травня 1919, Рейгейт, Велика Британія — 21 лютого 1991, Панама) — артистка балету, прима-балерина лондонського Королівського балету, постійна партнерка Рудольфа Нурєєва після його «втечі» з СРСР, дружина панамського юриста і дипломата Роберто Аріаса, сина колишнього президента Панами, Армодіо Аріаса.

Біографія[ред. | ред. код]

Марго Фонтейн почала займатися балетом у віці чотирьох років разом зі своїм старшим братом у педагога Грейс Босустоу. У віці восьми років разом з родиною переїхала в Шанхай, де її батько працював інженером на тютюновій фабриці. Продовжила там заняття в студії російського емігранта Георгія Гончарова.

У 1933 році, у віці чотирнадцяти років, повернулася з матір'ю в Лондон (її батько був інтернований японцями під час Другої світової війни). Почала займатися в балетній студії Нінет де Валуа, де її педагогами були Ольга Преображенська и Матільда Кшесінська. У 1934 році дебютувала на сцені в складі балетної трупи «Вік-Уеллс», якою керувала де Валуа. Юна виконавиця відразу сподобалася і критикам і публіці м'якістю свого танцю.

Після того, як з трупи пішла прима-балерина Алісія Маркова, Марго зайняла її місце. Будучи солісткою, виконувала головні партії в постановках таких балетів, як «Лебедине озеро», «Жизель», «Спляча красуня». Всі свої партії в класичних балетах Марго відпрацьовувала з Вірою Волковою в її приватній лондонській студії. Волкова стала для балерини тим педагогом, який допоміг в повній мірі розкритися її артистичному таланту[5]. Удосконалювала свою майстерність у відомого балетного педагога Валентини Переяславець.[6]

Після війни танцювала прем'єри таких балетів Фредерік Ештона як «Дафніс і Хлоя» (1951), «Сільвія[en]» (1952) и «Ундіна[en]» (1958). Останній спектакль танцювала на сцені московського Большого театру під час гастролей в СРСР (1961).

Дует з Нурєєвим[ред. | ред. код]

Марго Фонтейн в балеті «Попелюшка», 1957 рік.

У 1961 році, у віці 42 років Марго Фонтейн зустрілася з 23-річним Рудольфом Нурєєвим. Він приїхав в Лондон на влаштований Марго благодійний концерт на користь Королівської академії танцю. Хоча Марго в цей час вже збиралася закінчувати свою артистичну кар'єру, після особистої зустрічі вони вирішили спробувати танцювати разом. Після виступу у балеті «Жізель», вони мали небувалий успіх: коли артисти вийшли на поклон, їх зустріли небаченими оваціями. «Емоційний запал Нурєєва став ідеальним контрастом виразній чистоті Фонтейн, що народжується з незайманих запасів пристрасті і повітряної грації» — так описала їх дует Діана Солуей.

У 1963 році Ештон спеціально для них поставив балет «Маргарита і Арман» на музику Ференца Ліста.

Рудольф і Марго танцювали разом більше п'ятнадцяти років, вони багато гастролювали по світу, виступаючи в різних театрах. Незважаючи на велику різницю у віці, їх дует вважається одним з найбільш значущих в історії класичного танцю.

Марго Фонтейн закінчила свою танцювальну кар'єру наприкінці 1970-х років.

Марго Фонтейн і Тамара Карсавіна на репетиції балету «Привид троянди»

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1955 році Фонтейн вийшла заміж за посла Панами у Великій Британії Тіто де Аріаса. Через два роки після весілля її чоловік спробував влаштувати на батьківщині невдалий політичний переворот. Тоді Марго якраз прилетіла до нього з гастролей, тому її затримали в зв'язку з причетністю до справи. На наступний день вона була випущена на свободу і депортована в Маямі. У 1965 році Тіто став жертвою замаху, після чого залишився паралізованим до кінця свого життя. Марго оплачувала всі його рахунки і доглядала за ним багато років.

Останні роки свого життя Марго Фонтейн провела на своїй фермі в Панамі. Вона померла від раку яєчників 21 лютого 1991 року. Згідно з її заповітом, була похована в одній могилі з чоловіком, якого пережила на два роки. Рудольф Нурєєв помер через рік після неї.

Визнання[ред. | ред. код]

У 1954 році Марго Фонтейн була удостоєна звання Дами Великого Хреста. З 1981 по 1990 рік вона була почесним ректором Даремського університету.

У 1979 році, до 60-річного ювілею балерини, вона, за згодою королеви Єлизавети II, була нагороджена титулом прима-балерина.

У 1996 році пошта Великої Британії випустила поштову марку з її зображенням.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фонтейн і Нурієв знімалися разом у кольоровому фільмі «Лебедине озеро» в 1967 році під керівництвом режисера Поля Ціннера. Вони також знімали свою знамениту версію «Ромео і Джульєтти» в 1966 році.

У 1989 році Фонтейн знялася в документально-біографічному фільмі «Марго Фонтейн» (The Margot Fonteyn Story).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Czech National Authority Database
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. Zoe Anderson. The Royal Ballet. 75 years. — Faber and Faber, 2006. — 354 с.
  6. Людмила Волянська. «Незрівняний ювілей незрівняної артистки»

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марго Фонтейн