Маргуліс Віталій Йосипович
| Маргуліс Віталій Йосипович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 16 квітня 1928 |
| Місце народження |
Харків, УРСР |
| Дата смерті | 29 травня 2011 (83 роки) |
| Місце смерті | Лос-Анджелес, США |
| Громадянство |
 СРСР  США |
| Професії | піаніст, педагог |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Савшинський Самарій Ілліч |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Фрайбурзька вища школа музики |
Маргуліс Віталій Йосипович (16 квітня 1928, Харків — 29 травня 2011, Лос-Анджелес[1]) — радянський, потім американський піаніст, музикознавець, педагог єврейсько-українського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Починав вчитися музиці в Харкові у свого батька, який навчався у Олександра Горовиця, що у свою чергу навчався у Олександра Скрябіна[2]. Закінчив Ленінградську консерваторію (1951) по класу С. І. Савшинського. Після декількох років роботи в Свердловську у 1958 році повернувся в Ленінград, де і викладав до 1974 року, відчуваючи, однак, постійні тертя з керівництвом консерваторії:
Маргуліса не любили ті, від кого багато що залежало: комуністи фортепіанного факультету, члени партійного бюро і «особисто» ректор консерваторії, народний артист Радянського Союзу Павло Серебряков. <… > Маргуліс ніколи не виїжджає з гастролями за кордон. У Союзі концертує, переважно, на периферії. Вища атестаційна комісія (ВАК) постійно відмовляє йому у присвоєнні звання доцента. Його статті про фортепіанне мистецтво не публікуються. <… > Надати дозвіл займатися на консерваторському органі, що було необхідно піаністу, який звернувся до творчості Баха, ректор міг. Але і в цьому Маргулісу було відмовлено[3].
У 1974 році Маргуліс емігрував з СРСР і опинився спочатку в Римі, де його виступ почув німецький клавесиніст Станіслав Хеллер, який запросив Маргуліса до Німеччини[3].
З 1975 — професор Фрайбурзької Вищої школи музики.
З 1994 — професор Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.
Музикознавець[ред. | ред. код]
Маргуліс займався глибоким дослідженням філософсько-символічних смислів музики Баха та Бетховена: книга «Про інтерпретації фортепіанних творів Бетховена» видана в 1991 році у Москві, праця «„Добре темперований клавір“ Баха і візуальна церковна символіка» отримала широкий резонанс у професійному середовищі. В 1999 та 2003 роках опублікував збірки афоризмів «Багателі» (нім. Bagatellen op. 5, Bagatellen op. 9), представляючи одну з них, Марта Аргеріх пише:
ця разюче надихаюча книга відкриває вікно в життя музики і за руку веде нас в нашу улюблену фортепіанну країну. «Багателі» Маргуліса сповнені мудрості та гумору. Його видатна інтуїція, глибоке знання людської природи та духовних глибин одно захоплять та музикантів, і немузикантов. Ця книга непереборна[4].
Збірник автобіографічних нарисів «Хроніки. Новеллетти з життя музиканта» видано 2006 року московським видавництвом «Класика-XXI».
Педагог[ред. | ред. код]
Учні Віталія Маргуліса більше сотні разів ставали лауреатами міжнародних конкурсів, у тому числі двадцять вісім отримали вищі нагороди. Серед вихованців Маргуліса, зокрема, Філіп Бьянконе.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ In Memoriam — Vitaly Margulis — 1928 — 2011. Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі. 31 травня 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 20 червня 2013.
- ↑ Наталья Растопчина. О судьбах музыки и музыкантах [Архівовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.] // Чайка (Seagull Magazine), № 19 (54), 7 октября 2005 р.
- ↑ а б Там же.
- ↑ Аннотация издательства Rombach Verlag [Архівовано 16 березня 2007 у Wayback Machine.] (нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Сторінка на сайті Санкт-Петербурзької консерваторії
- Сторінка на сайті Лос-Анджелеського університету [Архівовано 18 травня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
|
