Перейти до вмісту

Маргіана

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маргіана

Типісторична область і satrapy of the Sasanian Empired Редагувати інформацію у Вікіданих
СтолицяМерв Редагувати інформацію у Вікіданих
Історія
 • Створено281 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
 • Розпущено651 Редагувати інформацію у Вікіданих

Маргіана (Μαργιανή, лат. Margianḗ, давньоперська: Marguš,[1] середньоперська: Marv[2]) — історична область, орієнтована на оазу Мерва, і була сатрапією держави Ахеменідів в Бактрії, згаданих в Бехістунському написи. Найбільшим містом якої був Мерв. Існувала 281–261 до н. е. до 651 року.

Географія

[ред. | ред. код]

Отримала назву по імені головного міста — Мерва. Вона розташовувалася в долині річки Мургаб, яка має джерела витоку в горах Афганістану, і проходить через район Мургаб в сучасному Афганістані, а потім доходить до оази Мерва в сучасному Туркменістані. Маргіана межувала з Південною частиною Парфією, на півдні з Арією, на сході з Бактрією і на півночі з Согдіаною.

Історія

[ред. | ред. код]

Утворення

[ред. | ред. код]

Вважається частиною цивілізації бронзової доби, Бактрійсько-Маргіанського археологічного комплексу, також відомого як Оксуська цивілізація. Деякі історики стверджують, що навколо оазису було засновано царство, а міське суспільство почало розвиватися. Також постулювалося, що регіон існував як частина великої іранської держави з центром у Хоразмії, яка контролювала Арію, Согдію, Парфію та Маргіану[3]. Інші історики зазначали, що хоча розвинене зрошення почалося у VII столітті до н.е., існування такої держави малоймовірне. Також було висловлено припущення, що Маргіана була частиною Мідійського царства або Бактрійського кавійства[4]. Водночас є припущення, що частково поєднують ці теорії: іраномовні племена зайняли землі Центральної Азії, зокрема й Маргіану після занепаду Оксуської цивілізації; потім утворилося декілька протодержав, серед яких Маргіана, яку згодом підкорила Бактрія. На останній факт вказує те, що коли між 545 і 539 роками до н.е. перський цар Кир II захопив Маргіану вона стала частино сатрапії Бактрія[5]. Кир також заснував місто Мерв[6].

Під владою Ахеменідів

[ред. | ред. код]

У вересні 521 р. до н. е. очолювані Фрадою (Фраатом) маргіанці підняли невдале повстання проти Дарія I, яке було придушено у грудні того ж року. В арамейській версії Бехістунського напису стверджується, що 55 423 маргійці було вбито та 6 972 взято у полон після повстання. Маргіана була відокремлена від сатрапії Бактрії та приєднана до сатрапії Арія.

Елліністична доба

[ред. | ред. код]

329 року до н.е. Маргіана входила до складу держави Олександра Македонського. Навесні 328 року до н. е. Александр відправив свого Кратера зміцнити Маргіану, де він створив залог у Мерві та перезаснував місто як Александрію в Маргіані. Після смерті Александра в 323 році до н. е. згідно Вавилонського розділу Маргіана відійшла до Філіппа, сатрапа Согдіани. 321 року до н.е. розділом у Тріпарадісі дісталася Стасанору. Останній 306/305 року до н.е. оголосив себе царем, але невдовзі зазнав поразки від Селевка I.

Близько 280 року до н. е. Маргіана була спустошена кочовими племенами парнів, і кілька міст було зруйновано[7]. За Антіоха I Сотера, Александрія в Маргіані разом з оазою були оточені стіною завдовжки понад 300 км, а місто було перебудовано як столицю окремої сатрапії Маргіани під назвою Антіохія в Маріані, щоб забезпечити комунікації та торговельні шляхи з Месопотамії до Бактрії[8]. Маргіану успішно захистив Діодот, сатрап Бактрії, від вторгнення парнів приблизно в 239/238 році до н. е.

Під владою Парфії

[ред. | ред. код]

Близько 170 року до н. е. Маргіану завоювали парфяни під керівництвом Мітрідата I. Як прикордонна сатрапія Парфянского царства зазнавала нападів кочівників, спочатку саків, а потім тохарів. Близько 140 року до н. е. саки вдерлися через Маргіану, дійшовши до Мідії. Напади тривали до 124 року до н.е.[9]. За цим тохари до 115 року до н.е. панували в Маргіані, допоки парфянський цар Мітрідат II відвоював цю сатрапія. У 53 році до н. е. 10 000 римських полонених, захоплених парфянами після битви при Каррах у Верхній Месопотамії, були поселені в Антіохії в Маргіані[10].

Царство

[ред. | ред. код]

50 року за допомогою кушан місцевий сатрап Санабар оголосив себе царем. Панував до 65 року[11]. На початку III століття Маргіана була відновлена ​​як васал Парфянської імперії, але продовжувала існувати як «практично незалежна держава»[12].

У 224 році маргіанський цар Ардашир визнав зверхність Сасанідської імперії[13]. Йому було дозволено продовжувати карбувати власні монети,

Під владою Сасанідів

[ред. | ред. код]

260 року було царство Маргіано було захоплено Шапуром I, який призначив її сатрапом свого сина Нарсе. За правління царя Бахрама V, Маргіана та північні території було захоплено та розграбовано ефталітами[14]. 480 року останні захопили Маргіану, яку утримували до 565 року.

Після поразки від арабів шахиншах цар Єздигерд III 651 року втік до Маргіани, але невдовзі зазнав поразки, внаслідок чого Маргіану було захоплено арабами.

В середні віки її землі увійшли в Хорасан.

Релігія

[ред. | ред. код]

Більшість населення Маргіани сповідувала зороастризм, також існували буддійські, християнські, маніхейські та юдейські громади. Відомо, що в Маргіані існували буддійські монастирі, а місто Мерв було головним центром буддійської освіти. Маніхейська громада існувала з середини III століття. Християнство існувало близько 200 року[15]. Несторіанська єпархія, що перебувала у місті Мерв, існувала з 424 року, а пізніше, у 554 році, вона стала митрополичою провінцією[16].

Культура

[ред. | ред. код]

Перші сліди міської цивілізації, виявлені в районі древньої дельти Мургаба і в Мервській оазі, відносяться до IX — VI віків до н. э.

Дослідження древнього поселення на пагорбах Яз-Депе, розташованих на північ від Байрамали, відкрили потужну цитадель, яка колись була споруджена на високій восьмиметровій платформі з сірцової цеглини і оточена оборонною стіною. Поселення Яз-Депе займало площу 16 га. У південній частині Яз-Депе вдалося виявити залишки монументального палацу з прямокутним центральним залом, чотирма коридорами і товстими стінами. Можливо, цей палац був навіть двоповерховим. Виникнення цього відносно невеликого, але добре укріпленого поселення

Саме на території Маргіани і сусідній з нею Бактрії в епоху бронзи виникає самобутня архітектура, що не має аналогів в інших областях давньосхідного світу. Розкопки показали, що країна Маргіана (Маргуш) мала розвинену культуру, про що свідчать знахідки керамічного і металевого друку, теракотових статуеток, амулетів і посудин, у тому числі ритуального призначення. У IX столітті до н. э. тут вже розвивалася іригація і був побудований магістральний канал. Будучи логічним продовженням традицій будівельної культури енеоліту передгір'їв Копетдага, бактро-маргіанскі пам'ятники демонструють зрілі, зведені за усіма правилами будівельного мистецтва, архітектурні твори. Це дає вагомі аргументи на користь гіпотези про існування в цей історичний відрізок часу на півдні Туркменістану самостійної архітектурної школи. Її відмінними рисами були замкнутість планування, строга орієнтація по сторонах світу, симетрія.

Поховання

[ред. | ред. код]

Камерні могили належали маргіанським аристократам, являли собою одно- і двокамерні підземні споруди, що було викопано у землі. Вважається, що це були родинні поховання. Представників правлячої родини ховали у дахмах — відкритих площадках, камери, де здійснювали колективні поховання.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Lendering (2011)
  2. ↑ Brunner (1983), стор. 750
  3. ↑ Dani, Ahmad Hasan (1999). History of Civilizations of Central Asia: The development of sedentary and nomadic civilizations: 700 B.C. to A.D. 250. Motilal Banarsidass Publ, pp. 40–42
  4. ↑ Herzfeld, Ernst (1968). The Persian Empire: Studies in Geography and Ethnography of the Ancient Near East, p. 344
  5. ↑ Dani 1999, pp. 40–42
  6. ↑ Williams, Tim (2012). "Unmanned Aerial Vehicle Photography: Exploring the Medieval City of Merv, on the Silk Roads of Central Asia" (PDF). Archaeology International. 15 (15), p. 54
  7. ↑ Dani 1999, p. 90
  8. ↑ Frye, Richard N. (1983). The History of Ancient Iran, p.156
  9. ↑ Wilcox, Peter (1986). Rome's Enemies (3): Parthians & Sassanid Persians. Bloomsbury USA, p.15
  10. ↑ Rawlinson, George (1873). The Seven Great Monarchies Of The Ancient Eastern World, Vol 6: Parthia
  11. ↑ Chiesa, F. (1982). Osservazione sulla monetazione Indo-Partica. Sanabares I e Sanabares II incertezze ed ipotesie., pp. 15–22
  12. ↑ Dani 1999, p. 481
  13. ↑ Frye 1983, p. 295
  14. ↑ Rawlinson, George (1875). The Seven Great Monarchies Of The Ancient Eastern World, Vol 7: The Sassanian or New Persian Empire
  15. ↑ Dani 1999, pp. 482–483
  16. ↑ Chabot, Jean-Baptiste (1902). Synodicon orientale ou recueil de synodes nestoriens (PDF). Paris: Imprimerie Nationale, pp. 285

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Brunner, Christopher (1983). Geographical and Administrative divisions: Settlements and Economy. The Cambridge History of Iran: The Seleucid, Parthian, and Sasanian periods (2). ISBN 978-0521246934. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 13 червня 2019.
  • Lendering, Jona (2011). Margiana. Livius. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 13 червня 2019.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргіана&oldid=47419771