Марина Антиохійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина / Маргарита
Свята Маргарита (1518, Рафаель)
Народилася 304(0304)
Антіохія, Пісідія
Померла 4 грудня 267 / 306
Антіохія, Пісідія
Шанується католицизм, православ'я
У лику великомучениця
День пам'яті 13 липня/20 липня
Патрон вагітні
Атрибути хрест, дракон
Медіафайли на Вікісховищі

Мари́на (грец. Μαρίνα), або Маргари́та (лат. Margarita; бл. 289304) — римська діва-християнка, свята, мучениця. Точних історичних відомостей про її життя немає[1]. Загинула в часи правління імператора Діоклетіана[1]. За переказом, народилася в Антіохії, Пісідія, Римська імперія[1]. Була донькою язичницького жерця[1]. Втратила матір невдовзі після народження і виховувалася нянькою, що сповідувала християнство. Після хрещення й прийняття обітниці цнотливого життя порвала з батьком, жила у няньки[1]. Виросла вродливою і доброчесною дівчиною. Відмовилася стати дружиною римського префекта Олівія, який після невдалих залицянь, притягнув її до громадського суду в Антіохії. Так само відмовилася вшановувати язичницьких богів імперії, за що була засуджена до смертної кари[1]. Чудом залишалася неушкодженою під час спалення живцем та варіння в окропі[1]. Остаточно страчена шляхом відрубання голови[1]. У східнохристиянській традиції зветься Мариною; день її вшанування — 13 липня[1]. У західнохристиянській традиції, завдяки «Золотій легенді», відома як Маргарита; її вшановують 20 липня[1]. В іконографії та живописі зображується у вигляді діви з хрестом в руці, яка перемагає дракона або чорта. Мощі святої зберігаються в різних частинах Європи — Римі, Монтеф'ясконе, Брюсселі, Брюгге, Парижі тощо[1]. Патрон вагітних жінок[1]. Одна зі святих яка явилась Жанні д'Арк. Входить до числа 14 помічників. Також — Марина Великомучениця, Маргарита Антіохійська

Мощі[ред. | ред. код]

Свята Маргарита (Марина) і дракон. Ілюстрований манускрипт 1440 року.

У VIII ст. імператриця Марія перенесла частину мощів святої в Константинополь. Вони зберігалися в монастирі Пантепонту (Всевидця Христа) до взяття міста в 1204 році хрестоносцями. Іншу частину мощів святої перенесли 908 року з Антіохії до Тоскани і помістили в Монте-Фіасконе.

1213 року певний Йоан де Бореа взяв в одному з монастирів Константинополя срібну скриньку з кистю руки святої. Ці мощі врятували його від бурі на шляху до Венеції. Пізніше їх помістили в веніціанському храмі святого Ліберала, після чого саму церкву перейменували в честь святої Марини. До XVII ст. вони залишалися там. У XIX ст. цю святиню перенесли в храм святого Томи в тому ж місті.

Частинки її мощів у великій кількості знаходяться на Афоні. Частина руки святої знаходиться в Ксенофонті, ліва рука з кистю — в Іверському монастирі, в монастирі Філофея — нога, в російському Пантелеймоновому монастирі — одно з ребр; великі частини мощів її є в Хіландарі та Есфігмені.

У Зугдіді (Грузія) зберігається частина руки. Частинки мощів великомучениці є в Росії: в Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі, в московському храмі Воскресіння Христового (Сокільники) в скринці, принесеній зі Святої Гори в 1863 році старцем єромонахом Арсенієм.

  • Покровительство — звільнення від важких пологів.
  • Пам'ять - 30 липня (Святої велмучениці Марини).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н MacRory, Joseph. St. Margaret // The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910.

Джерело[ред. | ред. код]

  • MacRory, Joseph. St. Margaret // The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марина Антиохійська