Марина Левицька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина Левицька
Marina Lewycka
Марина Левицька.JPG
Народилася 12 жовтня 1946(1946-10-12) (75 років)
Кіль, Німеччина
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність українка
Діяльність прозаїк
Alma mater Університет Йоркаd, Кілський університетd, Кінгс-коледж і Queen Elizabeth's High Schoold
Мова творів англійська
Роки активності 2005 — дотепер
Напрямок соціальна сатира
Жанр роман
Magnum opus «Коротка історія тракторів по-українськи»
Премії премія Боллінгер Еврімен Вудхауза
Сайт: marinalewycka.com

CMNS: Марина Левицька у Вікісховищі

Мари́на Леви́цька (англ. Marina Lewycka; нар.12 жовтня 1946, Кіль, Німеччина) — британська письменниця українського походження. 2005 року її дебютний роман «Коротка історія тракторів по-українськи» (англ. A Short History of Tractors in Ukrainian) став міжнародним бестселером та здобув декілька нагород.

Біографія[ред. | ред. код]

Марина Левицька народилася в таборі для біженців у Німеччині після Другої світової війни; згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає понині. Навчалася в Кілському університеті (Keele University) в Англії. Працювала доцентом в Університеті Шефілд Галам (Sheffield Hallam University) у галузі наукових досліджень засобів масової інформації та комунікацій (англ. media studies)[1].

Творчість[ред. | ред. код]

«Коротка історія тракторів по-українськи»[ред. | ред. код]

2005 року з'явився роман «Коротка історія тракторів по-українськи» (англ. A Short History of Tractors in Ukrainian), який став бестселером і здобув низку літературних нагород: премію Вудгауза (повна назва: англ. Bollinger Everyman Wodehouse Prize) на Хейському фестивалі, нагороду Вейвертон-Ґуд-Рід 2005/6 (Waverton Good Read Award) та номінацію на премію «Оранж» (Orange Broadband Prize for Fiction).

«Коротка історія тракторів по-українськи» — сатиричний роман, написаний у жанрі чорного гумору, у якому розповідається про історію та побут українських емігрантів у Англії. Роман перекладено на тридцять шість мов,[2] включно з голландською, італійською, німецькою, норвезькою, російською, шведською, португальською, та каталонською мовами.

«Два фургони»[ред. | ред. код]

Другий роман письменниці «Два фургони» (англ. Two Caravans) побачив світ у лютому 2007 року у Великій Британії. У США цей роман вийшов у серпні 2007 року під назвою «Полуничні поля» (англ. Strawberry Fields), він є продовженням попереднього.

У 2008 році київське видавництво «Факт» видало роман українською у перекладі Світлани Пиркало,[3] але накладом лише у 200 примірників[4].

2009 року виданий третій роман письменниці «Ми всі зроблені з клею» (англ. «We are all made of glue»).

Четвертий роман «Різні домашні тварини: живі й мертві» (англ. Various Pets Alive and Dead) виданий у 2012 році. В 2013 році роман вийшов українською у видавництві «Темпора»[5].

Окрім художньої літератури, Марина Левицька видала 10 книг-порадників з питань догляду за хворими й літніми людьми.

Видання українською[ред. | ред. код]

У 2013 році видавництво «Темпора» видало роман «Коротка історія тракторів по-українськи» українською мовою в перекладі Олекси Негребецького.

  • Марина Левицька. Коротка історія тракторів по-українськи. Переклад з англійської Олекса Негребецький. Київ, Україна: Темпора. 2013 р. 301 стор. ISBN 978-617-569-144-1
  • Марина Левицька. Різні домашні тварини, живі й мертві. Переклад з англійської Олекса Негребецький. Київ, Україна: Темпора. 2013 р. 454 стор. ISBN 978-617-569-158-8

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Best-selling book would not exist without master's course. Sheffield Hallam University. 14 березня 2012. Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 21 липня 2013. 
  2. Марина Левицька: «Коли Україна більше повірить у себе, вона не буде боятися сміятися з себе» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Tyzhden.ua
  3. Книга М.Левицької «Два фургони» на сайті видавництва «Факт»[недоступне посилання з червня 2019]
  4. Марина ЛЕВИЦЬКА: Мої книжки більше глузують з британців, аніж з українців. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 28 березня 2015. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 28 березня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]