Маркарова Оксана Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маркаров.
Оксана Сергіївна Маркарова
Оксана Сергіївна Маркарова
Оксана Сергіївна Маркарова
10-й Посол України в США
Нині на посаді
На посаді з 25 лютого 2021
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
Попередник Володимир Єльченко
17-й Міністр фінансів України
8 червня 2018 — 4 березня 2020
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Олексій Гончарук
Попередник Олександр Данилюк
Наступник Ігор Уманський
Народився 28 жовтня 1976(1976-10-28) (47 років)
Рівне, Українська РСР, СРСР
Відомий як Посол України в США
Місце роботи Міністерство фінансів України
Громадянство Україна Україна
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія», Індіанський університет в Блумінгтоніd і O'Neill School of Public and Environmental Affairsd
Політична партія незалежний політик
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Оксана Сергіївна Маркарова (нар. 28 жовтня 1976, Рівне) — українська фінансистка, політикиня та дипломатка. Надзвичайний та Повноважний Амбасадор України в США (з 25 лютого 2021 року).[1] Ексміністерка фінансів України (8 червня 2018 — 4 березня 2020).

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Антигуа і Барбуді за сумісництвом (з 5 липня 2023 року).[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 28 жовтня 1976 року в місті Рівному.

1999 року здобула диплом магістра з екології у Києво-Могилянській Академії. Під час навчання в 1996—1998 роках працювала в Міжнародній фундації виборчих систем та в консалтинговій компанії Chemonics Intl. Inc. в рамках проєкту «Українська аграрна товарна біржа». У 2000 році в США проходила практику в Світовому банку у Вашингтоні, у групі банків та фінансових ринків регіону Європи та Центральної Азії. Далі навчалася в Університеті Індіани, де у 2001 році здобула ступінь магістра в галузі міжнародних публічних фінансів та торгівлі, отримавши відзнаку за відмінність в навчанні та нагороду найкращого міжнародного студента[3].

Одружена з банкіром, бізнесменом та головою наглядової ради "Акордбанка"[4] Данилом Волинцем. У сім'ї четверо дітей та онук[5].

Діяльність[ред. | ред. код]

Робота в Міністерстві фінансів України[ред. | ред. код]

У 2003 році очолила інвестиційну групу ITT, головою спостережної ради якої був Міщенко Сергій Олександрович, де працювала до 2014 року. У березні 2015 року призначена заступницею міністра фінансів України, керівницею апарату Міністерства фінансів[6][7], а у квітні 2016 року першою заступницею міністра фінансів[8].

За ініціативи Оксани Маркарової у 2015 році створено найбільший портал відкритих даних у секторі публічних фінансів Є-data (e-data.gov.ua [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]), який зараз складається з модулів spending.gov.ua, openbudget.gov.ua та proifi.gov.ua. У 2018 році Оксана Маркарова отримала нагороду Open Data Leader Award за найвищі особисті заслуги у розвитку відкритих даних[9].

Урядова уповноважена з питань інвестицій (серпень 2016 — січень 2019). В цей час керувала створенням та роботою Офісу залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.] та ініціювала створення Українського фонду стартапів [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.].

Володимир Гройсман представляє в.о. міністра фінансів Оксану Маркарову апарату Міністерства фінансів

8 червня 2018 року, у зв'язку з відставкою Олександра Данилюка, призначена в.о. міністра фінансів України[3].

22 листопада 2018 року Верховна Рада України затвердила Маркарову на посаді міністра фінансів[10][11]. Була перепризначена 29 серпня 2019 року[12]. Входила до РНБО з 31 травня 2019 до 13 березня 2020[13][14].

До грудня 2018 року входила в наглядові ради державних банків як представниця уряду[15].

Оксана Маркарова входить до Дорадчої Ради Києво-Могилянської Академії, у Коло Друзів Українського католицького університету та Міжнародну організацію молодих президентів (YPO).

16 грудня 2020 року Оксана Маркарова отримала Національний орден Франції «За заслуги»[16].

4 березня 2020 року Верховна Рада проголосувала за відставку Олексія Гончарука з посади прем'єр-міністра, що потягнуло за собою відставку всього уряду.

Після відставки з посади міністра Макарова заснувала Фундацію розвитку ринку капіталу (зараз - Українська фундація розвитку) [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.] та запустила стартап Archidata.

Робота на посаді посла України в США[ред. | ред. код]

Наприкінці листопада 2020 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив у фейсбуці, що «запропонував кандидатуру Оксани Маркарової» як «нового Посла України в США»[17]. І підкреслив, що це «буде перша в історії Пані Посол України в США». 31 грудня Кулеба заявив в інтерв'ю ТСН, що в МЗС оперативно отримали згоду уряду США на це призначення, сказавши: «ми вже отримали агреман на Оксану, і це безпрецедентно швидке отримання агреману на українського посла з Вашингтона»[18].

25 лютого 2021 року указом президента Володимира Зеленського призначена Надзвичайним і Повноважним Послом України у США[1].

Одразу після призначення Маркарова повідомила, що серед пріоритетів на новій посаді бачить «посилення співпраці з адміністрацією Джозефа Байдена і політичний діалог на базі їхньої широкої двопартійної підтримки» та «максимальне сприяння … розвиткові бізнесу українських компаній у США … і залученню інвестицій американських компаній в Україну»[19].

Прибула до США та стала до роботи 19 квітня 2021 року[20][21].

22 грудня 2021 року присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла[22].

У 2021 році Маркарова увійшла в сотню найуспішніших жінок України за версією журналу «Новое время»[23].

5 липня 2023 року призначена Президентом України Надзвичайним і Повноважним Послом України в Антигуа і Барбуді за сумісництвом[24].

Скандали та критика[ред. | ред. код]

За інформацією проєкту Схеми: корупція в деталях Оксана Маркарова та її чоловік Данило Волинець могли бути причетні до виведення напередодні банкрутства з «Актив-банку», який належав подружжю, на свою фірму нерухомості — історичного будинку по Борисоглібській вулиці на Подолі за ціною вдесятеро нижче від ринкової. Після банкрутства «Актив-банк» не зміг розрахуватись з усіма вкладниками[25].

15 січня 2020 року в пресі з'явилася інформація про аудіозапис, автентичність якого неможливо перевірити, на якому кілька людей (зокрема, лунає голос, схожий на Маркарову) обговорюють підготовку доповіді щодо економічної політики президента, причини й наслідки підвищення курсу гривні[26]. Учасники розмови, зокрема, кажуть, що у президента Зеленського є «дуже примітивне розуміння економічних процесів»[27]; чоловік із голосом, схожим на Гончарука, називає «профаном» і себе самого. Коментуючи цю подію, українська преса відзначала, що «слухати цю розмову відверто соромно, оскільки її рівень не відповідає нараді прем'єра, міністра фінансів та зам. голови НБУ»[28]. За припущеннями ЗМІ, оприлюднення цього запису могло стати причиною відставки прем'єр-міністра Гончарука та його уряду[джерело?].

Доходи і статки[ред. | ред. код]

Згідно із декларацією, за 2020 рік Маркарова отримала 165 тис. грн зарплати у Міністерстві фінансів, 30 млн грн доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав та 478,9 тис. грн відсотків від депозитів в «Акордбанку». Має у цій фінансовій установі 5 млн 523,4 тис. грн та 186 тис. доларів США на рахунках; також має рахунки у «ПриватБанку» та «Ощадбанку».

Чиновниця має у власності квартиру у Києві вартістю 237 тис. грн, та племінного коня — руду кобилу гановерської породи[29].

Чоловік Маркарової, Данило Волинець, має у власності декілька земельних ділянок (одну у Львівській області та дванадцять у Ворзелі Київської області), вартість яких подружжя не розголошує; кілька житлових будинків у Ворзелі, квартиру у США, легкові автомобілі «Мерседес» CL500 та «Тойота Гайлендер». Волинець також отримав 838 тис. грн доходу від надання майна в оренду, 1 млн 412,6 тис. грн відсотків від депозитів в «Акордбанку», 3 млн 542,6 тис. грн зарплати в цьому ж банку, та 600 тис. грн виплат від юридичної особи ТОВ БЦ Нивки. Чоловік Маркарової має 8 млн 234,5 тис. грн та 83,8 тис. доларів США на рахунках в «Акордбанку», 701 тис. доларів США на рахунку в американському «Сітібанку» та 11 мільйонів гривень тримає готівкою.

У липні 2021 року, вже перебуваючи на дипломатичній службі, інвестувала 12,7 млн грн до статутного фонду створеного нею стартапу "Архідата"[30][31].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден княгині Ольги III ст. (28 грудня 2022) — за вагомий особистий внесок у розвиток міждержавного співробітництва, плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[32]
  • Орден «За заслуги» ступені кавалера (Франція, 2020)[16]
  • Women & Power Award 2022[33], нагорода американського журналу Moment Magazin жінкам, які борються за справедливість і відстоювання загальнолюдських цінностей.
  • UСW Excellence in International Leadership award (16 березня 2023)[34], нагорода Університетського клубу Вашингтона на відзначення діяльності, наполегливості і завзятості члена Клубу або заслуженого не члена в міжнародних і дипломатичних справах
  • Diplomacy Award of Citizens Association of Georgetown (10 травня 2023) [35]
  • Outstanding Community Leadership Award of Foreign Policy for America (13 червня 2023), нагорода експертної мережі Foreign Policy for America за видатне громадянське лідерство галузі зовнішньої політики[36]
  • NED Forum Service medal (29 червня 2023) [37], відзнака Асоціації зовнішньої політики США та Національного фонду розвитку демократії для відзначення посадовців, які зробили видатний внесок у просування демократії в усьому світі.
  • Визнана однією із 15 лідерів у категорії "Державне управління" (22 листопада 2023) рейтингу "Список лідерів України УП-100" видання Українська правда[38].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №75/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №370/2023.
  3. ↑ а б Замість Данилюка: Хто така в. о. глави Мінфіну Оксана Маркарова. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 8 червня 2018.
  4. ↑ Чинний склад наглядової ради (PDF).
  5. ↑ PEP: Профіль: Маркарова Оксана Сергіївна, Посольство України в Сполучених Штатах Америки, Надзвичайний і повноважний посол. PEP.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
  6. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року № 194-р «Про призначення Маркарової О.С. заступником Міністра фінансів України - керівником апарату».
  7. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 334-р «Про звільнення Маркарової О.С. з посади заступника Міністра фінансів України - керівника апарату».
  8. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 337-р «Про призначення Маркарової О.С. першим заступником Міністра фінансів України».
  9. ↑ Портал відкритих даних. data.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 25 серпня 2020.
  10. ↑ Оксану Маркарову назначили министром финансов. ukranews_com (рос.). Процитовано 22 листопада 2018.
  11. ↑ Оксану Маркарову призначили Міністром фінансів / УНН, 22.11.2018. Архів оригіналу за 23.11.2018. Процитовано 22.11.2018.
  12. ↑ Рада затвердила склад нового Кабміну. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  13. ↑ Указ Президента України від 31 травня 2019 року № 340/2019 «Про склад Ради національної безпеки і оборони України»
  14. ↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 80/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  15. ↑ Маркарова не буде членом наглядових рад двох банків. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 25 серпня 2020.
  16. ↑ а б Вручення відзнак Кавалера Національного ордена. La France en Ukraine (укр.). Процитовано 3 січня 2021.
  17. ↑ Допис Дмитра Кулеби у Фейсбук. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 1 березня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  18. ↑ Від нової адміністрації США очікуємо рок-н-ролу: інтерв'ю з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою. ТСН.ua (укр.). 31 грудня 2020. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  19. ↑ Оксана Маркарова, посол України в США. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  20. ↑ Новый посол Украины Маркарова отправилась в США. www.ukrinform.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  21. ↑ Оксана Маркарова (20 квітня 2021). Від сьогодні - 24/7 в лавах дипломатичної teamUkraine. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  22. ↑ Указ Президента України від 22 грудня 2021 року № 670/2021 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  23. ↑ Журнал НВ називає 100 найуспішніших жінок України. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
  24. ↑ Указ Президента України від 5 липня 2023 року № 370/2023 «Про призначення О.Маркарової Надзвичайним і Повноважним Послом України в Антигуа і Барбуді»
  25. ↑ Маневр Маркарової: як міністр вивела елітний будинок на Подолі зі збанкрутілого банку на свою фірму. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  26. ↑ «Слуга народу»: СБУ має перевірити появу аудіозаписів із «компроматом» на Гончарука. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  27. ↑ Аудиоскандал с участием Гончарука, Маркаровой и Рожковой: чем он может обернуться и поплатится ли кто-то должностью. ТСН.ua (рос.). 16 січня 2020. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  28. ↑ "Я, конечно, полный профан в экономике": в сеть слили две части разговора Гончарука с руководством НБУ и Минфина. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 3 квітня 2021.
  29. ↑ Перегляд документа #7c09ea42-0e9a-441f-bab9-382f70062277 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  30. ↑ ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  31. ↑ Оксана Маркарова: «Україні пощастило із новою адміністрацією у США». LB.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  32. ↑ Указ Президента України від 28 грудня 2022 року № 899/2022 «Про відзначення державними нагородами України працівників дипломатичної служби»
  33. ↑ Урочиста церемонія бенефісу та нагород Moment 2022.
  34. ↑ UKRAINIAN AMBASSADOR MARKAROVA OFFERS UPDATE ON ONGOING RUSSIAN AGGRESSION.
  35. ↑ Громадяни вшановують Україну та лідерів Джорджтауна на щорічних зборах.
  36. ↑ FP4A Honors Ukraine Ambassador Oksana Markarova With Its Award for Outstanding Community Leadership. Foreign Policy for America (амер.). Процитовано 19 липня 2023.
  37. ↑ Рішучі заклики до справедливості: Посол Маркарова надихає Україну на боротьбу.
  38. ↑ УП відзначила 100 лідерів України. Українська правда (українською) . 23 листопада 2023. Процитовано 14 грудня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Декларація[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Олександр Коваленко (1991) · Григорій П'ятаченко (1991—1994) · Петро Германчук (1994—1996) · Валентин Короневський (1996—1997) · Ігор Мітюков (1997—2001) · Ігор Юшко (2001—2002) · Микола Азаров (2002—2005) · Віктор Пинзеник (2005—2006) · Микола Азаров (2006—2007) · Віктор Пинзеник (2007—2009) · Ігор Уманський (в. о.) (2009—2010) · Федір Ярошенко (2010—2012) · Валерій Хорошковський (2012) · Юрій Колобов (2012—2014) · Олександр Шлапак (2014) · Наталія Яресько (2014—2016) · Олександр Данилюк (2016—2018) · Оксана Маркарова (2018—2020) · Ігор Уманський (2020) · Сергій Марченко (2020–)
Прем'єр-міністр України
Перший віцепрем'єр-міністр
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Прем'єр-міністр України
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Європа
Австрія Василь Химинець • Азербайджан Владислав Каневський • Албанія Володимир Шкуров • Бельгія Наталія Аношина (т.п.) • Білорусь Ігор Кизим • Болгарія Олеся Ілащук • Ватикан Андрій Юраш • Велика Британія Едуард Фесько (т.п.) • Вірменія Віктор Гончар (т.п.) • Греція Сергій Шутенко • Грузія Олександр Шульга (т.п.) • Данія Андрій Яневський • Естонія Максим Кононенко • Ірландія Лариса Герасько • Ісландія Ольга Діброва • Іспанія Сергій Погорельцев • Італія Ярослав Мельник • Кіпр Руслан Німчинський • Латвія Анатолій Куцевол • Литва Петро Бешта • Ліхтенштейн Ірина Венедіктова • Північна Македонія Лариса Дір • Мальта Ярослав Мельник • Мальтійський орден Андрій Юраш • Молдова (-) • Нідерланди Олександр Карасевич • Німеччина Олексій Макеєв • Норвегія Ігор Головченко (т.п.) • Польща Василь Зварич • Португалія Марина Михайленко • Росія — • Румунія Ігор Прокопчук • Сан-Марино Ярослав Мельник • Сербія Володимир Толкач • Словаччина Мирослав Кастран • Словенія Андрій Таран • Туреччина Василь Боднар • Угорщина Іштван Балог (т.п.) • Фінляндія Ольга Діброва • Франція Вадим Омельченко • Хорватія Василь Кирилич • Чехія Віталій Усатий (т.п.) • Чорногорія Олег Герасименко • Швейцарія Ірина Венедіктова • Швеція Андрій Плахотнюк
Азія
Афганістан (-) • Бангладеш (-) • Бахрейн Дмитро Сенік • Бруней Катерина Зеленко • Бутан (-) • В'єтнам Олександр Гаман • Ізраїль Євген Корнійчук • Індія Олександр Поліщук • Індонезія Василь Гамянін • Ірак Олександр Буравченков (т.п.) • Іран Євген Кравченко (т.п.) • Йорданія Мирослава Щербатюк • Казахстан Сергій Павленко (т.п.) • Камбоджа Олександр Гаман • Катар Андрій Кузьменко • Киргизстан Валерій Жовтенко • КНР Павло Рябікін • Кувейт Олександр Балануца • Ліван Валерій Григораш (т.п.) • Малайзія Денис Михайлюк (т.п.) • Мальдіви (-) • Монголія Дмитро Пономаренко • Непал (-) • ОАЕ Дмитро Сенік • Пакистан Маркіян Чучук • Південна Корея Дмитро Пономаренко • Саудівська Аравія Анатолій Петренко • Сінгапур Катерина Зеленко • Таджикистан Валерій Євдокимов • Таїланд Павло Орел (т.п.) • Туркменістан Віктор Майко • Узбекистан Микола Дорошенко • Шрі-Ланка (-) • Японія Сергій Корсунський
Африка
Північна Америка
Південна Америка
Австралія
Міжнародні
організації
Організація об'єднаних націй ООН — Сергій Кислиця • ЮНЕСКО ЮНЕСКО — Вадим Омельченко • Міжнародні організації у Відні — Євген Цимбалюк • Міжнародні організації у Женеві — Євгенія Філіпенко • Європейський Союз Рада Європи — Борис Тарасюк • Європейський Союз ЄС — Всеволод Ченцов • НАТО НАТО — Наталія Галібаренко • Дунайська комісія — Любов Непоп • Міжнародна організація цивільної авіації — Юлія Ковалів • Міжнародна морська організація — • Організація із заборони хімічної зброї — • Організація Чорноморського економічного співробітництва — Роман Недільський • Всесвітня туристична організація — Сергій Погорельцев • Продовольча та сільськогосподарська організація ООН — Ярослав Мельник • Програма ООН з навколишнього середовища — (-) • Організація об'єднаних націй Програма ООН з населених пунктів — Євген Цимбалюк • Асоціація держав Південно-Східної Азії — Василь Гамянін • Світова організація торгівлі — Тарас Качка
(т.п.) — тимчасовий повірений
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркарова_Оксана_Сергіївна&oldid=41874907