Маркевич Григорій Іпатійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маркевич Григорій Іпатійович
Маркевич Григорій.jpg
Народився 24 грудня 1849(1849-12-24)
Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 15 квітня 1923(1923-04-15) (73 роки)
Полтава
Поховання
Діяльність письменник
Alma mater Київська духовна академія

Маркевич Григорій Іпатійович (нар.24 грудня 1849(18491224) — пом.15 квітня 1923) — український літератор і фольклорист, книговидавець, культурно-освітній і громадський діяч у Полтаві.

Життєпис[ред. | ред. код]

Маркевич Григорій Іпатійович народився у 1849 році у селі Вороньках Лохвицького повіту (тепер Чорнухинський район). Навчався в ‎Полтавській духовній семінарії. Закінчивши в 1871 р. Київську духовну академію працював у Катеринославській семінарії.

Переїхавши до Полтави — вчителював, був інспектором музики в Полтавському інституті шляхетних дівчат, займався культурно-освітньою роботою. Саме він започаткував у Полтаві український музично-драматичний гурток, яким керував у 19111918, щорічні шевченківські вечори.

У середині 900-х років у Полтаві засновано гурток українських культурно-громадських діячів, до складу якого разом з Г. Маркевичем входили В. П. Горленко, Л. В. Падалка, В. І. Василенко, М. А. Дмитрієв та інші відомі люди Полтави. Григорій Іпатійович Маркевич входив і до складу Українського клубу, який започаткувався 1913. Серед його активних членів були відомі представники місцевої інтелігенції В. Андрієвський, Є. Сіяльський, Павло Чижевський, Вадим Щербаківський.

Г. Маркевич дружив із Панасом Мирним та Миколою Лисенком. Відомо понад 40 листів М. В. Лисенка до Г. І. Маркевича. в яких митці обговорювали свої творчі плани, ділилися враженнями від вистав, концертів тощо[1]. В Інституті рукописів Інституту літератури Національної академії наук України[2] зберігаються архівні документи Г. Маркевича за період із 1867 по 1918 рр. Це зошити з літературними записами, виписками Григорія Іпатійовича, його листи до Н. В. Кропивницької, П. Я. Стебницького та до нього вже згаданого М. В. Лисенка, Олени Пчілки, Панаса Мирного, Гулака-Артемовського, Я. П. Забіли, П. К. Саксаганського, К. Стеценка, О.Кошиця, П. Житецького, А. Ф. Кащенка, Ореста Левицького. Всього 259 листів від 31 адресата, що свідчить про велику різнобічність його інтересів і співпрацю з тогочасними видатними діячами культури, вченими.

Григорій Маркевич писав вірші, розвідки з історії краю, статті. Знавець українського фольклору. Наприкінці життя Григорій Іпатійович був серед організаторів створення в Полтаві капели бандуристів.

Помер Маркевич 15 квітня 1923 року в місті Полтаві, де і похований.

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Г. Маркевич був першим видавцем часопису «Рідний край» (19051907) та входив до його редколегії разом з Панасом Мирним, Григорієм Коваленком, Миколою Дмитрієвим та іншими. У виданні друкувалася славна плеяда літераторів і науковців: Леся Українка, Панас Мирний, Опанас Сластьон, І. Нечуй-Левицький, П. Капельгородський та інші.

Протягом 1905–1918 рр. очолював власну друкарню «Книгарня Г. І. Маркевича», де випустив книжки: «Рідна мова» О. Базилевича[3], «Коротка граматика української мови» П. Залозного, «Арифметика» О. Степовика, твори І. П. Котляревського, Лесі Українки, М. Л. Кропивницького, А. Ф. Кащенка, Панаса Мирного, І. Тобілевича та ін. Особлива увага надавалася творам Т. Г. Шевченка. З ініціативи книговидавця у Полтаві видано «Кобзар» в 1917 р., та окремі твори: «Іржавець», «Великий льох», «Назар Стодоля». Деякі поезії вміщувалися на концертних програмах шевченківських вечорів. Г. І. Маркевич першим у 1909 р. надрукував ноти до «Заповіту» Кобзаря. Весь прибуток з цього видання мав піти у фонд пам'ятника Т. Г. Шевченку в Києві. Багато зусиль доклав культурний діяч і до спорудження пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві.

Також тут видавалися дитячі книжки, ноти, афіші вистав і вечорів Полтавського музично-драматичного гуртка, художні листівки з зображенням письменників та гетьманів України, «Альбом пам'ятників і краєвидів Полтави».

У 1906 Г. І. Маркевич, Панас Мирний, М. Дмитрієв та Г. Шерстюк заснували перше в Україні видавництво педагогічної літератури «Український учитель» з метою ширити знання «поміж людьми, розбуджуючи у їх любов до рідної мови і засіваючи поміж ними хоч невеличкі зерна того добра, що надає людям всесвітній досвід — наука».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Листування з останнім опубліковані в книзі «М. В. Лисенко. Листи» (1964)
  2. ф. 25, од. збер. 284
  3. Базилевич О. Рідна мова: Український буквар. — Полтава, 1907. — № 11. — С. 160. [1]

Бібліографічні джерела[ред. | ред. код]

  • Лисенко М. В. Листи. — К. : Музична Україна, 2004. — 680 с.
  • Маркевича Г. І. книгарня // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. — К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. — С. 515–516.
  • Олійник І. Наші славні земляки // Нова праця. — 1976. −10 серпня.
  • Путівник по фондах відділу рукописів Інституту літератури. — К.: Спад- щина, 1999. — С. 203–204.
  • Ротач П. П. Григорій Маркевич // Ротач П. П. Дух минувшини. — Полта- ва: Археологія, 1999. — С. 32-33.
  • «Український учитель» // Полтавщина: Енциклопедичний довідник. — К. : УЕ ім. Миколи Бажана, 1992. — С. 924.
  • Черкаський В. М. Панас Мирний: Біографія. — К.: Наукова думка, 1978.- 391 с.

Посилання[ред. | ред. код]