Марков Георгій Мокійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марков Георгій Мокійович
рос. Марков Георгий Мокеевич
Народився 6 (19) квітня 1911(1911-04-19)
Новокусково
Помер 26 вересня 1991(1991-09-26) (80 років)
Москва
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність письменник, політик
Alma mater Томський державний університет (1932)
Мова творів російська
Членство Спілка письменників СРСР і ЦК КПРС
Партія ВКП(б)
У шлюбі з Agniya Kuznetsovad
Діти Yekaterina Markovad
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Премії
Ленінська преміяСталінська премія
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Премія Ленінського комсомолу

Ма́рков Гео́ргій Мокі́йович (рос. Марков Георгий Мокеевич; 6 (19) квітня 1911(19110419) — 26 вересня 1991) — російський радянський письменник, двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1984). Голова правління Спілки письменників СРСР (1986—1989).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 (19) квітня 1911(19110419) року в селі Новокусково Томської губернії (тепер Асиновський район Томської області) в сім'ї мисливця. Росіянин. Допомагав батькові, наймитував. Закінчив сільську школу.

Після вступу до ВЛКСМ у березні 1924 року розпочав активну громадську діяльність. Пройшов шлях до секретаря районного комітету комсомолу. Редагував дитячо-юнацькі періодичні видання. Член ВКП(б) з 1931 року. У 1932 році закінчив (заочно) Томський державний університет.

З 1932 року — завідувач відділу пропоганди Новосибірського міського комітету ВЛКСМ, у грудні того ж року обирається членом крайкому ВЛКСМ й призначається редактором крайової молодіжної газети «Большевистская смена» (Більшовицька зміна).

У грудні 1934 року призначається членом оргбюро ЦК ВЛКСМ по Омській області, згодом обирається членом бюро Омського обкому ВЛКСМ й затверджується редактором газети «Молодой большевик» (Молодий більшовик).

У 1935 році, після арешту брата, виключений з лав ВКП(б) та усунутий з посади редактора. Повернувся до рідного села.

Після переїзду до Іркутська у 1936 році керує літературною студією при обласній бібліотеці, починає роботу над своїм першим великим твором — романом «Строгови». Одночасно є постійним позаштатним кореспондентом іркутських газет «Восточно-Сибирская правда» (Східно-Сибірська правда) та «Советская молодёжь» (Радянська молодь).

У липня 1941 року добровольцем вступає до лав РСЧА. Протягом усієї німецько-радянської війни перебуває на посаді кореспондента газети Забайкальського військового округу «На боевом посту» (На бойовому посту). У 1943 році приймається до Спілки письменників СРСР.

Учасник радянсько-японської війни. У складі військ 17-ї армії Забайкальського фронту здійснював перехід через Хінган, брав участь у розгромі Квантунської армії. У грудні 1945 року вийшов у запас.

Оселяється в Іркутську, займається літературною діяльністю. Одночасно працює редактором літературно-художнього альманаху «Новая Сибирь» (Новий Сибір), відповідальним секретарем Іркутської організації СП СРСР.

У 1956 році переїздить до Москви, де обирається секретарем правління Спілки письменників СРСР. У подальшому протягом 30 років — на керівних посадах: перший секретар правління (1971—1986), голова правління Спілки письменників СРСР (1986—1989).

Помер 26 вересня 1991 року в Москві. Похований на Троєкуровському цвинтарі.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перша стаття Г. Маркова «Волки одолели» була надрукована у 1922 році в газеті «Томский крестьянин» (Томський селянин). Згодом постійно друкується у періодичній пресі.

У 1931 році, за завданням крайкому ВЛКСМ, написав брошуру «Комсомольські резерви — Великому Кузбасу», а наступного року — брошуру «У боях за Урало-Кузбас».

У 1938 році в журналі «Новая Сибирь» під псевдонімом Єгор Дубрава надруковано перші глави роману «Строгови», а 1939 року вийшла друком перша книга роману. Друга книга цього роману вийшла в світ у 1946 році.

У 1948 році окремим виданням побачила світ повість «Солдат піхоти», яка пізніше під назвою «Орли над Хінганом» неодноразово перевидавалась.

З 1949 року розпочинає роботу над романом «Сіль землі», що є продовженням роману «Строгови». Перша книга цього роману виходить друком у Іркутську в 1955 році. Закінчив написання роману у 1960 році.

У 1952 році Іркутське книжкове видавництво видає збірку оповідань і нарисів про сибіряків «Лист у Маріївку».

У 1963—1964 роках створив роман «Батько і син», до якого увійшло багато автобіографічного матеріалу. 1966 року в журналі «Дружба народів» друкується п'єса про життя сибірського села у 1919 році «Нещадне літо».

У 1969—1973 роках працює над романом «Сибір» про діяльність декабристів у Сибіру, про життя і революційну діяльність у Російській імперії.

У 1972—1974 роках видавництво «Художественная литература» (Художня література) видає зібрання творів Георгія Маркова у п'яти томах.

Також у різні роки виходять друком повіті письменника «Земля Івана Єгорича» (1974), «Заповіт» (1975), «Тростинка на вітрі» (1977), «Моя військова пора» (1979).

У 1978 році видавництво «Советский писатель» (Радянський письменник) видає публіцистичну та літературно-критичну збірку «Горизонти життя і праця письменника».

Працював також і як перекладач: спільно з дочкою Ольгою Марковою переклав російською мовою романи узбецького письменника Рахмата Файзі «Його величність Людина» й таджицького письменника Юсуфа Акобірова «Земля батьків», які у різні роки виходили окремими виданнями.

Твори Георгія Маркова перекладалися й іншими мовами, зокрема українською мовою його твори перекладала Лариса Яценко.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 вересня 1974 року за вагомий внесок у розвиток радянської літератури, активну громадську діяльність та в зв'язку з 40-річчям утворення Спілки письменників СРСР Маркову Георгію Мокійовичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна й золотої медалі «Серп і Молот».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 листопада 1984 року за значні заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність та з нагоди 50-ряччя створення Спілки письменників СРСР Марков Георгій Мокійович нагороджений орденом Леніна й другою золотою медаллю «Серп і Молот».

Нагороджений чотирма орденами Леніна (28.10.1967, 19.04.1971, 27.09.1974, 16.11.1984), орденами Жовтневої Революції (17.04.1981), Червоного Прапора , Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Трудового Червоного Прапора (18.04.1961), медалями.

Лауреат Сталінської премії 3-го ступеня (1951), Ленінської премії (1976), премії Ленінського комсомолу (1984), Державної преміїя РРФСР імені братів Васильєвих (1984), Великої літературної премії Болгарії «Софія-85» (1985).

Почесний громадянин міст Іркутськ (1973) і Томськ (1981).

Посилання[ред. | ред. код]