Марксова Дубина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лісовий заказник загальнодержавного значення «Марксова Дубина»
 
Категорія МСОПIV (Заказник)
Санітарна рубка заповідної діброви - на вїзді від с.Гриненки.jpg
48°50′03″ пн. ш. 28°51′27″ сх. д. / 48.83444443999999862° пн. ш. 28.85750000000000171° сх. д. / 48.83444443999999862; 28.85750000000000171Координати: 48°50′03″ пн. ш. 28°51′27″ сх. д. / 48.83444443999999862° пн. ш. 28.85750000000000171° сх. д. / 48.83444443999999862; 28.85750000000000171
Розташування: Україна Україна
Вінницька область,
Немирівський район,
між с. Монастирське та Вишківці
Найближче місто: Немирів, смт Брацлав
Площа: 295 га
Заснований: 1974 р.
Керівна
організація:
Тульчинський держлісгосп
Лісовий заказник загальнодержавного значення «Марксова Дубина». Карта розташування: Вінницька область
Лісовий заказник загальнодержавного значення «Марксова Дубина»
Лісовий заказник загальнодержавного значення «Марксова Дубина»

Ма́рксова Дуби́на — лісовий заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Немирівського району Вінницької області, у лісовому масиві між с.Монастирське та смт Брацлав (кв. 35-40 Брацлавського лісництва).

Площа 295 га. Створений у 1974 році. Підпорядкований Тульчинському держлісгоспу.

Охороняються суцільний лісовий масив на підвищеному плато між річками Південний Буг та його правою притокою — Шпиківкою. Тут зростають типові для Поділля дубові ліси з домішкою граба звичайного і незначною домішкою липи серцелистої, в'яза голого, груші звичайної. У підліску зустрічаються ліщина, бруслина, свидина, шипшина. Наявні рідкісні угруповання дубового лісу — свидиново-гірськоосокові. У багатому трав'яному покриві трапляються підсніжник звичайний, лілія лісова, коручка чемерникоподібна, занесені до Червоної книги України.

Детальний опис[ред. | ред. код]

За фізико-географічним районуванням України ця територія належить до Гніванського-Гайсинського району області Подільського Побужжя Дністоровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Для території, на якій розташовано заказник, характерними є розчленовані лесові височини з сірими опідзоленими грунтами. З геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою ерозійно-акумулятивно-денудаційну рівнину.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке ліго, і порівняно недовга, м’яка зима. Середня температура січня становить -5,5°С...-6°С. липня + 19°...+19,5°С. Річна кількість опадів складає 500-525 мм.

За геоботанічним районуванням України ця територія належить до Європейської широколистяної області Подільсько-Бесарабської провінції. Вінницького (Центральноподільського) округу.

Займає верхню частину великого плакору, який спускається в долину річки Південний Буг. Територія заказника знаходиться в 3 км від річки. Рельєф його слабохвилястий з перепадами висот 2-4 м, слабо розсічений неглибокими яругами та балками Постійних водотоків в заказнику немає, переважає внутрішній стік, якому сприяє наявність лісової рослинності.

Грунти заказника сформувалися піл широколистяними лісами на лесовидних суглинках і представлені, переважно сірими та темно-сірими лісовими суглинковими грунтами суглинкового та глинистого складу із слідами опідзолювання.

В зв'язку із плакорними умовами більшу частину площі заказника займають дубові ліси з дуба черещатого, що мають середній вік 80-100 років, а найстаріші ділянки - 160-180 років. В заказнику є також молоді та середнього віку грабово-дубові ліси.

Найбільшу наукову цікавість явлють собою дубові ліси свидиново-гірськоосокові, шо є типовими для Поділля. Вони характеризуються багатокомпонентним дерсностаном зімкнутістю 0,8-1,0 та добре вираженим зімкнутим (0,3-0,4) підліском із свидини криваво-червоної. Осока гірська з покриттям 25-30°, утворює основу травостою. В його склад входять світлолюбиві види: перстач білий, фіалка шерстиста, дзвоники персиколисті та інші.

На більш вологих місцях ця асоціація замінюється близькою до неї асоціацією дубових лісів ліщиново-прськоосоковх з дещо більш мезофітним травостоєм.

В заказнику представлено також ду бові ліси асоціації ліщиново-конвалієвої, які займають верхні і середні частини виположених північних та західних схилів, а також невисокі гриви. Вони мають типові для асоціації склад і будову, осока гірська зустрічається в них якасектатор (5-10%).

Нижні частини схилів та днища балок займають ценози дубових лісів ліщиново-ятлицевих з густим (60-80 %) травостоєм з переважанням неморальних видів. Дубово-грабові ліси в заказниику займають найбільш підвищені вилуговані дялянки. розсічен: слідками. На схилах вони утворюють типовий екологічний ряд від волосистоосокових до зірочникових та яглицевих. Через загущеність деревостанів на ряді ділянок сформувалися рідкотравні грабово-дубові та їх похідні грабові ценози.

В заказнику зростають рідкісні види, занесені в "Червону книгу України": любка дволиста і зеленоквіткова. і ніздівка звичайна, коручка чемерниковидна. зозулині сльози яйцевидні, лілія лісова, підсніжних білосніжний, а також рідкісний для Поділля напорошите - багаторядник лопасний. Охороняється також популяція цінного лікарського виду - девясила високого.

Джерела[ред. | ред. код]