Маркуль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маркульська АЕС
CEA Marcoule Site.jpg
Вигляд Маркульської атомної електростанція з висоти пташиного польоту
Місцезнаходження

Франція Франція, муніципалітети Шуклан та Кодоле

Координати: 44°08′36″ пн. ш. 4°42′34″ сх. д. / 44.14333° пн. ш. 4.70944° сх. д. / 44.14333; 4.70944
Початок будівництва 1952 року
Початок експлуатації 7 січня 1956 року
Кінець експлуатації 20 червня 1984 року
Організація EDF/CEA
Технічні параметри
Кількість енергоблоків 4
Реакторів в експлуатації 0
Генеруюча потужність 1 x 2 МВт
2 x 38 МВт
1 x 130 МВт

Ядерний центр Маркуль (фр. Site nucléaire de Marcoule, відомий ще як CEA VALRHO Marcoule) — розміщує свої корпуси в муніципалітетах Шуклан та Кодоле, що поблизу міста Баньоль-сюр-Сез в департаменті Ґар (Франція), який розташований в туристичному, виноробному та сільськогосподарському регіоні Коте-дю-Рон (фр. Côtes-du-Rhône). Сама електростанція стоїть приблизно за 25 км на північний захід від м. Авіньйон, на березі річки Рона.

Запущена в дію у 1956 році, атомна електростанція Маркуль згодом розкинула свої корпуси на великій території й її робота керується Комісаріатом атомної енергетики (CEA) та Арева NC. Перші індустріальні та військові експерименти з плутонієм були проведені саме на станції Маркуль. Диверсифікацію атомної електростанції було розпочато у 1970-х шляхом введення в дію реактора Фенікс (прототип реактора-помножувача), який працював до 2009р., після чого він перебуває в стадії очищення від радіоактивних залишків. Протягом 2015-2020 років його планують замінити на охолоджуваний натрієм швидкий реактор ASTRID (англ. Advanced Sodium Technical Reactor for Industrial Demonstration).

З 1995 році, фабрика MELOX стала випускати суміш окисів урану та плутонію MOX, яка використовується для відновлення (збагачення) плутонію у використаному ядерному паливі. Для цих цілей плутоній надходить з фабрики ядерної переробки COGEMA La Hague.

Лабораторія ATALANTE (фр. ATelier Alpha et Laboratoires pour ANalyses, Transuraniens et Etudes de retraitement), що належить CEA, проводить дослідження в області переробки ядерного палива та радіоактивних відходів.

Реактори[ред.ред. код]

Реактор Тип Потужність
в мережі
Загальна
потужність
Початок
будівництва
Кінець
зведення
Вступ в дію Зупинено
Маркуль G1[1] UNGG 2 МВт 1955 07.01.1956 - 15.10.1968
Маркуль G2[2] UNGG 39 МВт 43 МВт 01.03.1955 22.04.1959 22.04.1959 02.02.1980
Маркуль G3[3] UNGG 40 МВт 43 МВт 01.03.1956 04.04.1960 04.04.1960 20.06.1984
Фенікс[4] реактор-розмножувач 130 МВт 142 МВт 01.03.1968 - 13.12.1973 01.02.2010

Вибух 2011 року[ред.ред. код]

12 вересня 2011 року, у печі для плавлення металічних відходів з низьким рівнем радіоактивності стався вибух, що спричинив смерть однієї людини й поранення чотирьох працівників. Вибух стався в центрі Centraco, що використовувався на той час компанією Socodei.[5][6] Зважаючи на ризик забруднення території фабрики радіоактивних залишками пожежники були встановили навколо неї кордон безпеки.[5][6]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Reference: Liste der Nuklearanlagen in Frankreich
  2. Nuclear Power Reactor Details - G-2 (MARCOULE). Power Reactor Information System. International Atomic Energy Agency. Процитовано 12 September 2011. 
  3. Nuclear Power Reactor Details - G-3 (MARCOULE). Power Reactor Information System. International Atomic Energy Agency. Процитовано 12 September 2011. 
  4. Nuclear Power Reactor Details - PHENIX. Power Reactor Information System. International Atomic Energy Agency. Процитовано 12 September 2011. 
  5. а б France Nuclear: Marcoule Site Explosion Kills One. BBC News. 12 September 2011. Процитовано 12 September 2011. 
  6. а б Willsher, Kim (12 September 2011). Explosion at French Nuclear Waste Plant. The Guardian. Процитовано 12 September 2011. 

Зовнішні посилання[ред.ред. код]