Марків Теодор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодор Марків
Народився 1848(1848)
с. Грушів, тепер Дрогобицький район
Помер лютий 1919
Бучач
Поховання міський цвинтар на горі Федір, Бучач
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність суддя, громадський діяч
У шлюбі з Емілія
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Марків Теодор (1848, Грушів, нині Дрогобицького району, Україна — лютий 1919) — український суддя, керівник Бучацького повітового суду ЗУНР[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1848 року в с. Грушів (нині Дрогобицького району Львівської області, Україна).

Мав ранг радника Краєвого суду,[2] був, певне, найстаршим за рангом з усіх урядників міста, повіту за часів Австро-Угорщини. Відзначався великою справедливістю під час розгляду «селянських справ». Був діячем Української національно-демократичної партії та інших українських товариств.[2]

Помер в лютому 1919 року, похований на міському цвинтарі в Бучачі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Емілія. Сини — студенти університету, які також брали активну участь в житті української громади Бучача та повіту, у встановленні влади ЗУНР:

  • д-р Володимир (?, Бучач — 4.11.1972, Ню Йорк[3]), подав відомості про батька для книги «Бучач і Бучаччина»[4]
  • Остап — секретар Виділу Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»[5]
Надгробок Теодора Маркова та дружини

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. … — С. 74.
  2. а б … — С. 402.
  3. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 876.
  4. Там само. — С. 402.
  5. Там само. — С. 255.
  6. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1912. — S. 160.(нім.)

Джерела[ред. | ред. код]