Марк Аллегре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Аллегре
фр. Marc Allégret
Марк Аллегре (ліворуч) і Андре Жід, 1920 р.
Дата народження 22 грудня 1900(1900-12-22)[1][2][…]
Місце народження Базель, Швейцарія[4]
Дата смерті 3 листопада 1973(1973-11-03)[5][4][…] (72 роки)
Місце смерті Париж, округ Парижd[4]
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Інститут політичних досліджень
Роки активності 1927-1970
IMDb ID 0002165
Марк Аллегре у Вікісховищі

Марк Аллегре́ (фр. Marc Allégret; нар. 23 грудня 1900, Базель, Швейцарія — 3 листопада 1973, Париж, Франція) — французький сценарист і кінорежисер.

Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]

Марк Аллегре народився у швейцарському Базелі 23 грудня 1900 року в сім'ї протестантського священика-місіонера Елі́ Аллегре (1865—1940), наставника й учителя відомого французького письменника і лауреата Нобелівської премії з літератури Андре Жіда. Жід був частим гостем в сім'ї Аллегре і вступив в гомосексуальний зв'язок з Марком, коли останньому було 15 років. Після цього Андре підтримував близькі стосунки з Марком упродовж кількох років і дуже хворобливо реагував на зближення Марка з режисером Жаном Кокто[6]. Близькі стосунки Андре Жіда з Марком Аллегре закінчилися після їхньої спільної поїздки по Африці у 1926 році, коли Аллегре виявив, що жінки приваблюють його більше. Проте вони залишалися добрими друзями до самої смерті Жіда у 1951 році[7].

Марк Аллегре закінчив Школу політичних наук у Парижі, отримавши диплом з юриспруденції, але за фахом працювати не став. Під час поїздки до Африки з Андре Жідом у 1926-му році Марк проводив кінозйомку їхньої подорожі, цій короткометражні документальній стрічці він дав назву «Вояж у Конго» (фр. Voyage au Congo, 1927); того ж року під тією ж назвою вийшов щоденник Андре Жіда, який він вів під час африканської поїздки. Після цього Марк Аллегре повністю присвятив себе кінематографу. Протягом кількох років працював асистентом у Робера Флорея і Огюста Женіна. Деякий час пропрацювавши асистентом, Аллегре почав знімати ігрове кіно. Слідом за ним в кінематограф прийшов і його молодший брат Ів Аллегре, що також став відомим режисером.

У перші роки звукового кіно (початок 1930-х) Марк переважно адаптував для кіно п'єси, що мала успіх на сценах паризьких театрів: «Мамзель Нітуш» (за оперетою Флорімона Ерве, 1931), «Фанні» (за Марселем Паньолем, 1932).

У 1934 поставив фільм «Озеро дами» (та завів романтичні стосунки з виконавицею головної ролі Сімоною Сімон[8]), у 1936 — «Очима Заходу». У співпраці зі сценаристами А. Жансоном і А. Каяттом, композитором Ж. Оріком, оператором К. Матра Аллегре поставив фільми «Буря» (1937) та «Грібуй» (1937). Друга світова війна перервала роботу Аллегре над фільмом «Корсар»[9]. Під час окупації Франції Аллегре зняв кілька комедій, серед яких «Фелісі Нантей» (1943) та «Крихітки з набережною квітів» (1944), де дебютував Жерар Філіп. Після війни зняв фільм «Петрюс», у якому знуву знялися разом Сімона Сімон і Фернандель, а потім зняв три стрічки у Великій Британії.

На відміну від брата Іва Аллегре, який знімав гостросоціальні стрічки, а також екранізував відомих письменників, таких як А. Камю або Е. Золя, Марк Аллегре був фахівцем у «легких» жанрах. Свої найкращі фільми режисер зняв у 1930-і роки, у післявоєнний же період у його кар'єрі помітних успіхів не було. Мелодрами, комедії, водевілі Марка мали великий успіх у прокаті, в них знімалися практично усі «зірки» французького кіно 1930-1960-х років. Фернандель починав кар'єру в перших стрічках Аллегре («Найкраща господиня», «Біле і чорне»), в «Зузу» з'явився молодий Жан Габен. Надалі Аллегре працював з Арлетті («Пригода в Парижі»), з Данієль Делорм («Крихітки з набережною квітів»), з Анні Жирардо («Любов — гра») і з Катрін Денев («Софі» в альманасі «Парижанки»).

Повернувшись до Францію з Великої Британії, Аллегре зняв у 1952 році документальний фільм «З Андре Жідом», у 1953 — «Жульєтта», де задіяв ціле сузір'я акторів — Жан Маре, Жанна Моро, Дані Робен. У 1955 поставив в Англії фільм «Коханець леді Чаттерлей», вперше екранізувавши скандальний роман Д. Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей». Головну роль у фільмі зіграла Даніель Дар'є. У Європі напередодні сексуальної революції ця стрічка викликала очікуваний інтерес, але її поява в пуританській Америці викликала небувалий скандал і судовий процес.

У 1960-і Марк Аллегре зняв кілька документальних фільмів, а потім — свій останній художній фільм «Бал графа д'Оржель», показ якого відбувся у 1970 році на відкритті 23-го Каннського фестивалю[10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1938 році Марк Аллегре одружився з акторкою Надін Фогель (розлучені).

Помер у Парижі 3 листопада 1973 році у віці 72-х років. Похований на цвинтарі Гонар у Версалі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер[ред. | ред. код]

  • 1930 — Найкраща господиня / La meilleure bobonne (к/м)
  • 1931 — Біле і чорне / Le blanc et le noir
  • 1931 — Мамзель Нітуш / Mam'zelle Nitouche
  • 1931 — Нічна атака / Attaque nocturne (к/м)
  • 1931 — Я повинен щось вам сказати / J'ai quelque chose a vous dire (к/м)
  • 1932 — Маленька шоколадниця / La petite chocolatiere
  • 1932 — Фанні / Fanny
  • 1934 — Озеро дам / Lac aux dames
  • 1934 — Готель вільного обміну / L'hotel du libre echange
  • 1934 — Без сім'ї / Sans famille
  • 1934 — Зузу / Zouzou
  • 1935 — Прекрасні днинки / Les beaux jours
  • 1936 — Очима Заходу / Sous les yeux d'occident
  • 1936 — Пригода в Парижі / Aventure a Paris
  • 1936 — Вередливі коханці / Les amants terribles
  • 1937 — Простофіля / Gribouille
  • 1937 — Дама Малакі / La dame de Malacca
  • 1938 — Буря / Orage
  • 1938 — Вхід для артистів / Entree des artistes
  • 1939 — Корсар / Le corsaire
  • 1941 — Парад семи ночей / Parade en 7 nuits
  • 1942 — Арлезіанка / L'arlesienne
  • 1942 — Прекрасна пригода / La belle aventure
  • 1944 — Крихітки з набережної квітів / Les petites du quai aux fleurs
  • 1944 — Люнегард / Lunegarde
  • 1945 — Фелісі Нантей / Felicie Nanteuil
  • 1946 — Петрюс / Petrus
  • 1948 — Бланш Ф'юри / Blanche Fury
  • 1950 — Марія Шапделен / Maria Chapdelaine
  • 1951 — Шантаж / Blackmailed
  • 1952 — З Андре Жідом / Avec Andre Gide
  • 1952 — Дівчина і привид / La demoiselle et son revenant
  • 1953 — Жульєтта / Julietta
  • 1954 — Закоханий Паріс / L'amante di Paride
  • 1955 — Майбутні зірки / Futures vedettes
  • 1955 — Коханець леді Чаттерлей / L'amant de lady Chatterley
  • 1956 — Обриваючи пелюстки ромашки / En effeuillant la marguerite
  • 1957 — Кохання — гра / L'amour est en jeu
  • 1958 — Будь красивою та помовчуй / Sois belle et tais-toi
  • 1958 — Дивна неділя / Un drole de dimanche
  • 1959 — Бандити / Les affreux
  • 1961 — Демони ночі / Les demons de minuit
  • 1962 — Парижанки / Les parisiennes
  • 1963 — Мерзотні звичаї / L'abominable homme des douanes
  • 1970 — Бал графа д'Оржель / Le bal du comte d'Orgel

Сценарист[ред. | ред. код]

  • 1931 — Мамзель Нітуш / Mam'zelle Nitouche (адаптація).
  • 1932 — Маленька шоколадниця / La petite chocolatiere
  • 1934 — Озеро дам / Lac aux dames
  • 1934 — Готель вільного обміну / L'hotel du libre echange
  • 1939 — Корсар / Le corsaire (адаптація)
  • 1941 — Парад семи ночей / Parade en 7 nuits
  • 1946 — Петрюс / Petrus
  • 1950 — Марія Шапделен / Maria Chapdelaine
  • 1952 — З Андре Жідом / Avec Andre Gide
  • 1954 — Закоханий Паріс / L'amante di Paride
  • 1955 — Майбутні зірки / Futures vedettes
  • 1955 — Коханець леді Чаттерлей / L'amant de lady Chatterley
  • 1956 — Обриваючи пелюстки ромашки / En effeuillant la marguerite
  • 1958 — Будь красивою та помовчуй / Sois belle et tais-toi
  • 1959 — Бандити / Les affreux (в титрах не зазначений)
  • 1962 — Парижанки / Les parisiennes
  • 1970 — Бал графа д'Оржель / Le bal du comte d'Orgel

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Марка Аллегре[11]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1938 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Вхід для артистів Номінація
1951 Золотий лев З Андре Жідом Номінація

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лепроон П. Современные французские режиссёры / Пер. с фр. — М. : Изд-во иностранной литературы, 1960.(рос.)
  • Billard P. André Gide et Marc Allégret, le roman secret. — Paris : Plon, 2006.
  • Gide A. Marc Allégret: Correspondance, 1917-1949. — Paris : Gallimard, 2005.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в RKDartists
  2. SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #126419531 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Клейн Л. С. Другая любовь: природа человека и гомосексуальность. — Фолио-Пресс, 2000. — С. 167. (рос.)
  7. Billard P., 2006.
  8. Billard P., 2006, с. 276—279.
  9. Autour du corsaire (фр.). Portale du film documentaire. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 4 вересня 2013. 
  10. Marc Allégret, Le découvreur de Stars (фр.). Les Indépendants du 1er Siècle. Архів оригіналу за 18 січня 2014. Процитовано 4 вересня 2013. 
  11. Нагороди та номінації Марка Аллегре на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]