Марк Антоній Оратор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Антоній (Оратор)
Marcus Antonius (Orator)


​​ Консул 99 до н. е.
 
Партія: оптимати
Народження: 143 до н. е.(-143)
Смерть: 87 до н. е.(-087)
Рим, Римська республіка
° обезголовлювання
Віросповідання: давньоримська релігія
Батько: Марк Антоній
Діти: Марк Антоній Кретіка, Гай Антоній Гібрида

Марк Антоній (Оратор) (лат. Marcus Antonius (Orator), 143 — 87 до н. е.) — давньоримський політик і оратор, ​​ консул в 99 до н. е.Авлом Постума Альбіною), ​​ цензор в 97 до н. е.Луцієм Валерієм Флакком).

Біографія[ред. | ред. код]

Марк Антоній був одружений на римлянці, історія не донесла до нас її імені. У них народилася дочка Антонія, полонена в Італії піратами. Також у них були два сини Марк Антоній Кретіка і Гай Антоній Гібрида. Перший син зробив його дідом тріумвіра Марка Антонія і імператора Юлія Цезаря.

Марк Антоній Оратор був одним з вчителів знаменитого філософа Цицерона.

Під час походу Сулли на Рим в 88 році підтримував Луція Корнелія Суллу. Це коштувало йому життя, після перемоги противників Сулли Гая Марія і Луцій Корнелія Цінни він був страчений. Спершу він переховувався деякий час в чиємусь маєтку, але оскільки господар маєтку став несподівано часто посилати свого раба за вином, місцезнаходження Антонія було незабаром розкрито, і Марій послав за Антонієм свого трибуна із загоном. Побачивши солдатів, Антоній почав промову, якою зумів зупинити солдатів і навіть викликати у них співчуття до себе. Проте незабаром сам трибун увірвався в приміщення і, побачивши своїх солдатів слухаючими Антонія, відрубав йому голову коли Антоній продовжив мову і послав її Марію[1].

Ораторська діяльність[ред. | ред. код]

Цицерон писав про Марка Антонія як про одного з двох (разом з Луцієм Ліцинієм Крассом) найвидатніших ораторів старшого покоління. Відповідно до характеристики Цицерона[2], Антоній був розважливим оратором, який вміло підбирав найсильніші аргументи на підтримку своєї позиції і використовував їх. Завдяки своїй пам'яті він вимовляв лише ретельно продумані промови з розрахованим ефектом, хоча завжди здавалося, ніби він виступає експромтом. Крім того, Антоній дуже виразно використовував невербальні засоби спілкування, як наприклад жести, начебто «рухи тіла у нього висловлювали не слова, а думки». Завдяки цим якостям Антоній був найбільш затребуваним оратором свого часу на суді[3].

Антоній написав невеликий твір «Про красномовство»[4], який, однак, не зберігся.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аппіан. Римська історія. Громадянські війни, I, 72
  2. Цицерон. Брут, 37-39 (139—144)
  3. Цицерон. Брут, 57 (207)
  4. Цицерон. Брут, 44 (163)