Марк Аурель Стейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Аурель Стейн
угор. Stein Márk Aurél
Aurel Stein 1909.jpg
Народився 26 листопада 1862(1862-11-26)[1][2][…]
Пешт, Королівська Угорщина, Австрійська імперія[4]
Помер 26 жовтня 1943(1943-10-26)[1][2][…] (80 років)
Кабул, Королівство Афганістан
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Угорське королівство
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність мандрівник-дослідник, антрополог, мистецтвознавець, археолог, викладач університету
Alma mater Віденський університет (), Лейпцизький університет () і Тюбінгенський університет (1883)
Знання мов англійська[1], німецька і угорська
Заклад University of the Punjab[d] і Oriental College[d][5]
Членство Угорська академія наук, Британська академія, Нідерландська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук і Королівське азійське товариство Великої Британії та Ірландії
Конфесія лютеранство
Родичі Andrew Keller[d]
Нагороди

Сер Марк Аурель Стейн (угор. Stein Márk Aurél; 26 листопада 1862 — 26 жовтня 1943) — угорський мандрівник та етнограф, який разом із Свеном Гедіном та П. К. Козловим в XX столітті внесли найбільший внесок у дослідження Східного Туркестану. Його основні праці — «Стародавній Хотан» (тт. 1-2, 1907), «Серіндія» (тт. 1-5, 1921), «Внутрішня Азія» (тт. 1-4, 1928). Він був дядьком фізико-хіміка Андраша (Ендрю) Келлера.

Біографія[ред. | ред. код]

Стейн народився в Будапешті, в єврейській родині, але практично все життя працював на британський уряд, в тому числі й з розвідувальними цілями. Починав кар'єру в Лахорській Школі сходознавства, де в 1892 р. підготував до публікації на санскриті єдиний збережений староіндійський історичний трактат — «Потік царів» Кальхани. До 1900 року працював над англійським перекладом цього твору.

У тому ж році Стейн, натхненний прикладом Свена Гедіна, вперше навідався в Східний Туркестан і дійшов «Шовковим шляхом» до Хотана. Ця вилазка стала прелюдією до знаменитої подорожі 1906-08 років, в ході якої Стейн відморозив і внаслідок цього втратив кілька пальців на правій нозі. Місяці поневірянь були винагороджені — Стейну вдалося встановити маршрути караванних шляхів, які пов'язували Європу з Китаєм за часів Римської імперії.

Під час досліджень лоуланьських старожитностей Стейн виявив тексти, написані невідомими на той час тохарськими мовами, і знайшов європеоїдні мумії їх передбачуваних носіїв — Таримські мумії. Перебравшись через пустелю Такла-Макан, біля Дуньхуана, мандрівник виявив Печери Моґао, а в них — близько 40 000 безцінних Дуньхуанських рукописів, включаючи давньотюркську «Книгу ворожінь» і найдавнішу в світі друковану книгу «Діамантова сутра». Частину ранньобуддійських фресок він зняв і перевіз в Музей азіатських старожитностей в Нью-Делі.

Підсумки експедиції Стейна розбурхали вчену громадськість Європи, а король подарував йому в 1912 р. лицарський титул. Тоді ж Марк Стейн вивів на чисту воду Іслама Ахуна, який містифікував вчених новоствореними «греко-буддійськими» рукописами на бересті. У 1913-18 і 1930 роках Стейн знову подорожував Східним Туркестаном, хоча з роками сфера його інтересів змістилася на північний захід — у бік стародавньої Кушанскої імперії.

В останні роки життя Стейна найбільш цікавили два питання: греко-буддійські старожитності та східні межі просування військ Олександра Македонського. Його праці сприяли проясненню маршруту македонської армії в Індії. Помер він під час підготовки подорожі до Афганістану і був похований в Кабулі.

Примітки[ред. | ред. код]