Марк Бебій Тамфіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Марк Бе́бій Тамфі́л (д/н — після 180 р. до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з плебейського (згодом патриціанського) роду Бебіїв. Син Квінта Бебія Тамфіла, претора 218 року до н. е. 194 року до н. е. обрався народним трибуном. На цій посаді стає також триумвіром для створення римської колонії Сіпонтум в Апулії. У 192 році до н. е. стає претором. В якості провінції отримав Ближню Іспанію. Втім через деякий час Бебію був переданий Брутій з огляду на війну проти Сирійського царства. Тут Тамфіл мав при собі 2 легіона, 15 тисяч піхоти та 500 кінноти з італійських союзників. В подальшому Марк Бебій займався охороною узбережжя від Тарента до Брундізія. У 191 році до н. е. в якості пропретора Тамфіл отримав Грецію та Македонію. Тут він деякий час діяв поблизу м. Аполлонія. Взимку Бебій уклав союз з Пилипом V, царем Македонії, проти Антіоха III Селевкида. Ще до приходу консула Манія Ацилія Глабріона Тамфіл та македонський цар шляхом швидких та стрімких військових дій повністю захопили Фессалію та значну частину Етолії, запобігши союзникам сирійців — етолійцям — надати допомогу Антіоху III. Після цього Тамфіл брав участь у битві при Фермопілах.

У 185—184 роках до н. е. Марк Бебій був послом до Пилипа V Македонського та Євмена II Пергамського, яких підтримував у наміру подовжувати війни проти Антіоха III. Після цього вирішував суперечки поміж Ахейським союзом та Спартою.

У 181 році до н. е. обирається консулом (разом з Публієм Корнелієм Цетегом). Консули рушили до Лігурії, де тоді точилася війна. Втім по прибутті до місця попередній військовик Луцій Емілій Павло Македонський вже здолав лігурійців. Тим не менш імперій для Тамфіла й Цетега був подовжений на 180 рік до н. е. Разом із своїм колегою займався переселенням лігурійського племені апуанів до Самніуму, за що разом із колегою отримав тріумф. По поверненню до Риму провів закон проти зловживань під час консульських виборів.

Джерела[ред.ред. код]

  • Karl-Ludwig Elvers: Baebius [I 12]. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 2, Metzler, Stuttgart 1997, ISBN 3-476-01472-X, Sp. ?.
  • Hans Georg Gundel: Baebius I. 16. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 1, Stuttgart 1964, Sp. 800—801.