Марк Віпсаній Агріппа Постум
Марк Віпсаній Агріппа Постум | |
---|---|
лат. Agrippa Postumus | |
Народився | 26 червня 12 до н. е. Рим, Римська імперія |
Помер | 14 Піаноза, Кампо-нелл-Ельба, Провінція Ліворно, Тоскана, Італія |
Країна | Стародавній Рим |
Діяльність | аристократ |
Рід | Династія Юліїв-Клавдіїв і Віпсанії Агриппиd |
Батько | Марк Віпсаній Агріппа[1][2] або Октавіан Август |
Мати | Юлія Старша[1][2] |
Брати, сестри | Гай Юлій Цезар Віпсаніан, Луцій Юлій Цезар Віпсаніан, Віпсанія Марцеллаd, Агрипіна Старша, Віпсанія Агріппіна, Віпсанія Юлія, Клавдій Нерон[d], Віпсанія Марцелла Старшаd і Віпсанія Аттикаd |
Марк Віпсаній Агріппа Постум (12 до н. е. — 14) — політичний діяч ранньої Римської імперії.
Походив з династії Юліїв-Клавдіїв. Син Марка Віпсанія Агріппи, консула 37 року до н.е., та Юлії Старшої, доньки імператора Августа. Народився після смерті батька. Звідси його агномен.
У 2 до н. е. брав участь у Троянських іграх. Після смерті своїх старших братів у 4 оці був всиновлений Августом одночасно з Тиберієм. У 5 році надів чоловічу тогу, проте не отримав тих привілеїв, які були надані його братам. У 6 році Август зрікся Агріппи за його хуліганську, порочну й жорстоку вдачу, а згодом заслав його до Сорренто, хоча той не був викритий ні в якому злочині. Це заслання стала результатом впливу Лівії, яку Агріппа ненавидів. У нього був якийсь психічний розлад, у 7-му році Август перевів його на острів Планазію і взяв під варту. Заслання була підтверджено постановою сенату. Згодом Авдасій і Епікад, особи низького походження, склали змову з метою звільнення Агріппи та його матері Юлії, однак були викриті.
У 14 Август у супроводі Павла Фабія Максима відвідав Агріппу та мав намір з ним замиритися, однак рішення про повернення Агріппи із заслання так і не було ухвалено.
Після смерті Августа у серпні 14 року Агріппу було вбито охороною. Тиберій, наступник Августа, нічого не доповів про цю справу сенату, зробивши видимість того, що це було зроблено відповідно до наказу Августа. За іншою версією, таємне розпорядження про вбивство Агріппи віддав Саллюстій Крісп за усною вказівкою самого Тиберія або Лівії, бо Агріппа, бувши онуком й всиновленим Августа, міг претендувати на верховну владу у державі.
За Постума себе видавав колишній раб Клемент, який намагався захопити імператорську владу
- Vell. II 104; 112
- Plin. NH VII 150
- Tac. Ann. I 3, 6
- Suet. Aug. 19; 64—65; Tib. 15; 22
- Plut. de garrul. 11
- Dio LIV 26; 29; LV 22; 32; LVII 3
- ↑ а б Любкер Ф. Agrippa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 53–54.
- ↑ а б Julia the Elder // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 370.