Марк Емілій Лепід (тріумвір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Емілій Лепід
лат. Marcus Aemilius Lepidus
Marcus Aemilius Lepidus.jpg
Народився 89 до н. е.
Рим, Римська республіка
Помер 13 до н. е.[1][2]
Circeii[d][2]
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Суспільний стан патрицій
Посада начальник кінноти, давньоримський сенатор[d][3], консул[3] і консул
Батько Марк Емілій Лепід[2]
Брати, сестри  • Луцій Емілій Лепід Павло
У шлюбі з Юнія Секунда[d]
Діти Марк Емілій Лепід Молодший і Aemilia Lepida[d]

Марк Емілій Лепід (лат. Marcus Aemilius Lepidus — M · AEMILIVS · M · F · Q · N · LEPIDVS[4]), близько 90 року до н. е. — 12 рік до н. е. — давньоримський патрицій і політик I століття до н. е. Член другого тріумвірату і Великий понтифік.

Біографія[ред. | ред. код]

Марк Емілій Лепід був сином Марка Емілія Лепіда і Апулії, дочки заколотника Апулея Сатурнія. Його батько також брав участь у повстанні проти республіки, в результаті чого і загинув. У 60 році став членом колегії понтифіків. У 58 році до н. е. був призначений монетарієм, у 53 році до н. е. — обраний курульним едилом. У 52 році став інтеррексом після вбивства народного трибуна Клодія. Протягом всього виконання цією посади (5 діб) був в облозі клодіанців.

Лепід був одним з найвірніших прихильників Юлія Цезаря. Він почав свою кар'єру (cursus honorum) в званні претора у 49 до н. е. Відправившись проти прихильників Помпея до Іспанії Цезар доручив Лепідові керування Римом. Останній же провів закон стосовно призначення Цезаря диктатором. У 48-47 роках до н. е. Лепід керував провінцією Близька Іспанія. Після поразки на Сході прихильників Помпея у 46 році до н. е. отримав посаду консула (разом з Цезарем). Був начальником кінноти при диктаторі Цезарі у 46-44 роках до н. е. Коли Цезар був убитий 15 березня 44 до н. е., Лепід увійшов у союз з Марком Антонієм для спільної боротьби за владу. У 44 році до н.е Лепід став великим понтифіком. Того ж року отримав керування провінціями Ближня Іспанія та Нарбонська Галлія. Тут він уклав мирний договір з Секстом Помпеєм, за що отримав від сенату кінну статую та тріумф.

Проте Цезар залишив спадкоємця, Октавіана — свого внучатого племінника і прийомного сина, амбіції якого були ніяк не менші, а популярність — більша. Утрьох в 43 р. до н. е. у Бононії вони утворили Другий тріумвірат, офіційно названий комісією трьох для приведення в порядок держави за законом Тіція. Він був утворений на п'ять років, а у 38 р. до н. е. був продовжений ще на п'ять років за Тарентським договором.

Після припинення заворушень на сході і поразки вбивць Цезаря в битві при Філіпах, під час якої Лепід перебував у Римі, він став правити провінціями Іспаніїя і Африка. Лепід зміг залишитися осторонь від частих сварок між двома іншими тріумвірами, Антонієм і Октавіаном. Однак у 36 р. до н.е. він зробив помилку, якої тільки й чекав Октавіан. Лепіда звинуватили в узурпації влади у Сицилії та в спробі заколоту. Він був знятий з усіх посад, крім Великого понтифіка, і відправлений у заслання.

Лепід помер своєю смертю у 13 р. до н. е. Лепід був братом Луція Емілія Лепіда Полюса і батьком Марка Емілія Лепіда молодшого. Його дружина Юнія була сестрою Брута і Юнії Терції, дружини Касія. Після битви при Філіпах, Лепід врятував від страти Юнію Терція і її матір Сервілію.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Корнелія.

2. Дружина — Юнія.

Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Richard D. Weigel. Lepidus: The Tarnished Triumvir. Routledge, 1992. ISBN 978-0415076807 (англ.)