Марк Плавтій Сільван (консул 2 року н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Плавтій Сільван
лат. M.Plautius M.f.A.n. Silvanus
Народився невідомо
Trebula Suffenasd, Чичиліано, Провінція Рим, Лаціо, Італія
Помер 14
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець, священник
Посада консул[1], проконсул[1], legatus Augusti pro praetored[1], Legatus legionisd[1] і Епулони[1]
Батько Marcus Plautius Silvanusd
Мати Ургуланія
У шлюбі з Lartiad
Діти Плавтія Ургуланілла, Марк Плавтій Сільван і Publius Plautius Pulcherd

Марк Пла́втій Сільва́н (лат. Marcus Plautius Silvanus, 39 до н.е. — після 9) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії, консул 2 року н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із заможного плебейського роду Плавтіїв. Син Марка Плавтія Сільвана[2] та Ургуланії. Завдяки тому, що мати Плавтія була близькою подругою Лівії, дружини імператора Октавіана Августа, Сільван зробив гарну кар'єру. Був членом колегії семптімвірів епулонів. У 2 році до н. е. став консулом (разом з Октавіаном Августом). З 4 до 5 рік як проконсул керував провінцією Азія. У 6—7 роках був імператорським легатом у Галатії та Памфілії. На цій посаді придушив повстання в Ісаврії.

У 7 році, очолюючи IV Скіфський та V Македонський легіони, Сільван був викликаний Тиберієм в Іллірію (Тиберій був головнокомандуючим римською армією в регіоні), де незадовго перед тим спалахнуло Велике іллірійське повстання 6-9 років н.е., в придушенні якого брав участь Сільван. Після прибуття у регіон, приєднався до легата Мезії Авла Цецина Севера, і вони брали участь у битві з бунтівниками біля міста Сірмій. Римські війська здобули перемогу, але зазнали великих втрат.

До 9 року Сільван продовжував придушувати повсталі місцеві племена у Паннонії, Далмації та Ілліріку. За ці успіхи отримав тріумф. Після цього згадок про нього немає.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Ларція.

Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д P 478 // Prosopographia Imperii Romani
  2. Крім того, що батько і син були повними тезками, про батька більше нічого не відомо.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ronald Syme, The Roman Revolution, Oxford University Press 1939, p. 435; Ronald Syme, The Augustan Aristocracy, Oxford University Press 1989, p. 340 (англ.)