Марк Юній Сілан (консул 25 року до н.е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Юній Сілан
Народився не пізніше 68 до н. е.
Рим
Помер бл. 11 до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада консул, давньоримський сенатор[d] і консул Римської імперіїd
Батько Децим Юній Сілан
Мати Сервілія Цепіона
Діти Марк Юній Сілан

Марк Юній Сілан (64 — після 12 року до н.е) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 25 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Юніїв. Син Марк Юнія Силана, претора 77 року до н. е., та Семпронії.

У 43 році до н. е. був військовим трибуном у Марка Емілія Лепіда у Нарбонській Галлії. Лепід направив його до Марка Антонія, який облягав Децима Брута під Мутіною, не даючи ясних інструкцій, на чию сторону встати. Згідно з таємними наказами Лепіда, Сілан надав допомогу Антонію, брав участь у битві під Мутіною, а після поразки Антонія повернувся до Лепіда. Марк Лепід відмовився взяти на себе відповідальність за дії свого підлеглого і висловив йому осудження.

У 39 році до н. е. Сілан перебував на Сицилії у Секста Помпея. Згодом втік звідти у зв'язку або з проскрипціями, або з поразкою в Перузійскій війні. Відповідно до умов Мізенської мирної угоди Марк Юній був відновлений у правах і повернувся до Риму. Незабаром став прихильником Антонія. У 34 році до н. е. Сілан увійшов до колегії авгурів.

У 34—32 роках до н. е. займав у Ахаї посаду квестора проконсула, потім проквестора. Через розбіжності з Клеопатрою та її оточенням у 31 році до н. е. залишив Антонія і перейшов на бік Октавіана.

У 29 році до н. е. отримав патриціанську гідність згідно з законом Сенія. У 25 році до н. е. Марк Сілан обіймав посаду консула разом з Октавіаном. З 16 до 12 року до н. е. був проконсулом провінції Азії. Подальша доля невідома.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Квінкція Криспіна, донька Тита Квінкцій Криспіна, квестора 69 року до н. е.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dio XLVI 38, 50—51; LIII ind., 25. (лат.)
  • Hans Georg Gundel: Iunius 31. // Der Kleine Pauly, Bd. 2 (1957), Sp. 1557. (нім.)