Марк (Петровцій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк
Хустський і Виноградівський
Конфесія: Українська Православна Церква
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Микола Іванович Петровцій
Народження: 6 грудня 1951
с. Приборжавське, Закарпатська область
Чернецтво: 6 березня 1973
Єп. хіротонія: 7 квітня 1973; 28 липня 1988
Престол: Хустський і Виноградівський
Посада: Митрополит
Єпископства: липень 1988 - єпископ Кременецький, вікарій Львівської єпархії

грудень 1988 - єпископ Тернопільський і Кременецький

1989 - єпископ Аргентинський і Південноамериканський, Патріарший екзарх Центральної і Південної Америк

1993 - єпископ Каширський, керуючий патріаршими парафіями у Канаді

2005 - 2007 архієпископ Сумський і Охтирський

з 14 грудня 2007 митрополит Хустський і Виногрдівський

Митрополит Марк (в миру Микола Іванович Петровцій; нар. 6 грудня 1951, с. Приборжавське) — архієрей УПЦ московського патріархату[1], митрополит Ху́стський і Виногра́дівський. Постійний член Священного синоду УПЦ МП.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Микола Іванович Петровцій народився 6 грудня 1951 року в селі Заднєє (нині Приборжавське) Іршавського району Закарпатської області.

Батько — Петровцій Іван Іванович був селянином, православною людиною. Мати — Петровцій (дівоче прізвище — Бодорович) Ганна Андріївна була домогосподаркою, благочестивою жінкою. Уся родина духовно окормлялася у Свято-Серафимівському жіночому монастирі до його закриття.

1958 року пішов у восьмирічну школу. Потім продовжив навчання у Довжанській середній школі. Після школи працював разом із батьком у Довжанському ліспромгоспі.

З травня 1970 року по червень 1972 року служив у лавах Радянської армії.

Початок служіння[ред. | ред. код]

У серпні 1972 року приїхав до Загорська з наміром готуватися до вступу в Московську духовну семінарію й з вересня того ж року почав працювати у Троїце-Сергієвій Лаврі, де виконував різні послухи: трапезника у братській трапезній, книгодержця, а потім келейника при наміснику Лаври.

У серпні 1973 року вступив до Московської духовної семінарії, був відразу зарахований до 4 класу.

У вересні 1973 року подав прохання на вступ до монастиря. 6 березня того ж року прийняв чернечий постриг з ім'ям Марк, на честь святого апостола і євангеліста Марка.

17 березня того ж року архієпископ Дмитрівський Володимир, ректор Московських духовних шкіл (нині Блаженніший Митрополит Київський і всієї України), висвятив його в сан ієродиякона.

7 квітня того ж року в Трапезному храмі Троїце-Сергієвої Лаври висвятив у сан ієромонаха.

1978 року ієромонах Марк закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я за роботу на тему: «Образ і подоба Божа в людині за вченням Отців і Учителів Церкви Олександрійської школи». Того ж року був призначений викладачем Нового Заповіту в другому класі семінарії.

16 квітня того ж року був призначений благочинним Троїце-Сергієвої Лаври. На цьому послуху, поєднуючи його з викладацькою роботою в семінарії, трудився до червня 1985 року, коли наказом Святійшого Патріарха Пимена від 25 червня ієромонах Марк був призначений намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Архієрейське служіння[ред. | ред. код]

Рішенням Священного Синоду від 19 липня 1988 року ієромонах Марк став єпископом Кременецьким, вікарієм митрополита Львівського й Тернопільського Никодима. Архієрейська хіротонія відбулася в місті Києві 28 липня, у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Під керівництвом митрополита Никодима трудився до кінця 1988 року, коли рішенням Синоду УПЦ МП від 27 грудня єпископ Марк очолив новостворену Тернопільсько-Кременецьку єпархію.

Рішенням Синоду УПЦ МП від 10 квітня 1989 року єпископ Марк став єпископом Аргентинським і Південноамериканським, Патріаршим Екзархом Центральної й Південної Америки.

1 листопада 1993 року став керуючим Патріаршими парафіями в Канаді з титулом єпископа Каширського.

У квітні 2005 року очолив Сумську кафедру.

2007 року включений до числа постійних членів Синоду УПЦ московського патріархату (Журнал № 47).

Праці[ред. | ред. код]

  • «Образ і подоба Божа в людині за вченням Отців і Учителів Церкви Олександрійської школи» (1978) — кандидатська дисертація

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]