Марсаскала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Марсаскала
Wied il-Għajn

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 35°51′45″ пн. ш. 14°34′03″ сх. д. / 35.8625000000277723° пн. ш. 14.567500000027777673° сх. д. / 35.8625000000277723; 14.567500000027777673Координати: 35°51′45″ пн. ш. 14°34′03″ сх. д. / 35.8625000000277723° пн. ш. 14.567500000027777673° сх. д. / 35.8625000000277723; 14.567500000027777673

Країна Мальта
Адмінодиниця Південний регіон[1][2]
Площа 5,4 км²
Висота центру 12 м
Населення 12 134 осіб (31 березня 2014)[3]
Міста-побратими Уффалізd, Алтеа, Бад-Кецтінґ, Белладжо, Бандоран, Ґранвіль, Гольстебро, Мерссен[d], Нідеранвен, Превеза, Сезімбра, Шерборн, Карккіла, Юденбург, Хойна, Кесеґ, Сігулда, Сушицеd, Тюрі, Зволен, Пренай, Серет, Агросd, Шкоф'я-Лока, Трявна
GeoNames 8299731
Марсаскала. Карта розташування: Мальта
Марсаскала
Марсаскала
Марсаскала (Мальта)
Мапа

Марсаскала (мальт. Wied il-Għajn) — адміністративна одиниця, містечко на Мальті. Розташований населений пункт на південному сході Мальти у внутрішній частині однойменної затоки. Затока обмежена на півночі мисом Жонкор, найсхіднішою точкою Мальти, на півдні мисом Іль-Чамрія.

Історичний, колишній рибальський порт. У Марсаскалі є сучасна церква та хороший торговий район із магазинами, ресторанами та кафе вздовж довгого причалу.

Площа-5,376 км². Населення станом на 31 грудня 2018 року становило 14 592 особи. Густота — 2714 чол/км².

В даний час місто відоме своєю розважальною індустрією. На бульварі Марсаскала багато кафе і ресторанів, як італійських, так і таких, що пропонують типову мальтійську кухню. Хоча тут немає піщаних пляжів, цей район добре підходить для дайвінгу і снорклінгу, у Марсаскалі є щонайменше дві школи дайвінгу.

Походження назви[ред. | ред. код]

Існують різні думки щодо походження назви. Існує консенсус щодо першої частини імені Марса: арабське слово означає «затока». Друга частина, «Скала», могла походити від сицилійської Скаллі, оскільки багато сицилійських рибалок приїжджали в Марсаскалу через невелику відстань. Можливо, воно походить від сицилійського piccola cala (англ. «маленька бухта») або відноситься до деяких фіксованих сходинок (scala, англ.: сходи) на узбережжі.

Місцеві жителі також називають Марсаскалу Wied il-Għajn (англ. Весняна долина), тому що місто і затока межують з двома долинами, по яких в затоку стікає прісна джерельна вода.

Історія[ред. | ред. код]

Люди населяли цей район із доісторичних часів, про що свідчить низка археологічних знахідок. Деякі з стародавніх залишків являють собою колії, які є паралельними каналами, утвореними в скелі[4].

Ранньохристиянські катакомби таі римські вілли були виявлені в Марсаскалі, що свідчить про те, що Марсаскала також була римським портом.

У 1614 році 60 османських кораблів із 6000 солдатами висадилися в Марсаскалі і здійснили атаку на південь Мальти. Хоча битва була вирішальною перемогою мальтійців, вона повернула страх і жахливі спогади про Велику облогу Мальти. Вразливість Марсаскали до морських атак була зменшена за рахунок будівництва вежі Святого Томаса наприкінці 1565 року. Башта була профінансована Великим магістром Алофі де Віньакурі і є однією із серії його веж. Башта Святого Томаса продовжувала використовуватися у військових цілях аж до XIX століття і нещодавно була відреставрована[5].

У 1659 році в цьому районі була побудована вежа Жонкор, одна із 13 веж Антуана де Редена. Ця вежа була знесена 1915 року британськими військовими інженерами. Слідів її вже не видно, а на її місці тепер стоїть ДОТ. У Марсаскалі є й інші вежі, але вони були збудовані багатими жителями як укріплені будинки. До них відносяться вежа Мамо, вежа Тал-Буттар і вежа Тал-Гардіель.

У 1882 році британці збудували батарею Жонкор, яка мало використовувалася, оскільки не підходила для належної оборони[6].

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://localgovernmentdivisioncms.gov.mt/en/DLG/Department%20for%20Local%20Government/Pages/Commitees.aspx#:~:text=to%20increase%20to%206%20Regional%20Councils%20in%20November%202021
  2. https://legislation.mt/eli/cap/363/eng
  3. http://www.webcitation.org/6ZSEwl5UZ
  4. p. 55 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2018. Процитовано 15 травня 2023.
  5. Spiteri, Stephen C. St. Thomas Tower and Battery. Military Architecture. Процитовано 31 серпня 2014.
  6. Batterija Taz Zonqor. Zonqor. 22 листопада 2010. Процитовано 31 серпня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]