Марсел Міннарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марсел Ґіллес Йозеф Міннарт
Marcel Gilles Jozef Minnaert
Marcel Minnaert.jpg
Народився 12 лютого 1893(1893-02-12)
Брюгге, Бельгія
Помер 26 жовтня 1970(1970-10-26) (77 років)
Утрехт, Нідерланди
Місце проживання Утрехт
Громадянство Бельгія Бельгія, Нідерланди Нідерланди
Національність фламандець
Alma mater Гентський університет
Лейденський університет
Галузь наукових інтересів астрономія
Заклад Утрехтський університет
Вчене звання професор
Науковий керівник Leonard Ornstein[d]
Нагороди Золота Медаль Королівського Астрономічного товариства (1947)
Медаль Кетрін Брюс (1951)


CMNS: Марсел Міннарт на Вікісховищі

Марсел Ґіллес Йозеф Міннарт (нід. Marcel Gilles Jozef Minnaert, 12 лютого 1893, Брюгге, Бельгія26 жовтня 1970, Утрехт, Нідерланди) — бельгійський і голландський астроном, член Нідерландської (Амстердам), Бельгійської (Брюссель) і багатьох інших академій наук.

Життєпис[ред.ред. код]

У 1914 закінчив Гентський університет за спеціальністю біологія, потім вивчав фізику і математику в Лейденському університеті. У 1916-1918 викладав фізику в Гентському університеті. Під час Першої світової війни Міннарт був прихильником Фламандської громади і прийняв заміну французької мови нідерландською в період німецької окупації. У зв'язку з цим після закінчення війни він був змушений втекти з Бельгії. У 1918 Міннарт став працювати в Утрехтському університеті в Нідерландах, там він проводив фотометричні дослідження. У Утрехті він зацікавився астрономією і вивченням Сонця, спеціалізувався на спектроскопії та вивченні зоряних атмосфер. З 1920 працював в обсерваторії Утрехтського університету (у 1937-1963 — професор астрономії університету і директор обсерваторії). У 1942-1944 був в'язнем фашистського концтабору.

У 1937 Міннарт був призначений директором зоряної обсерваторії Сонненборг в Утрехті і професором астрономії в університеті. У 1940 він видав свій знаменитий «Атлас сонячного спектру Утрехта», а в 1941 вивів функцію Міннарта, яка використовується для оптичних вимірювань небесних тіл.

У період німецької окупації Нідерландів під час Другої світової війни Міннарт був запроторений у в'язницю через свої антифашистські погляди. Під час ув'язнення він викладав фізику і астрономію іншим ув'язненим. Після закінчення війни став одним із засновників математичного центру в Амстердамі.

Науковий внесок[ред.ред. код]

Основні наукові роботи відносяться до сонячної фізики. Виконав низку досліджень лінійного і безперервного спектру Сонця, результатом яких став виданий в 1940 фундаментальний фотометричний атлас сонячного спектру для області довжин хвиль 3332-8771 Å (спільно з Д. Мюлдерсом і Я. Хаутгастом) і таблиці сонячних фраунгоферових ліній для області 2935-8770 Å (спільно з Ш. Мур-Сіттерлі і Я. Хаутгастом). Розробив метод кількісного аналізу атмосфер Сонця і зірок за їхніми спектрами за допомогою кривих росту, які пов'язують число атомів, що беруть участь в утворенні лінії поглинання, з інтенсивністю лінії. Цей метод вперше дозволив отримати кількісні оцінки хімічного вмісту елементів в атмосферах зірок і деякі фізичні параметри атмосфер. Виконав кількісний аналіз безперервного спектру корони і спектру хромосферних спалахів.

Міннарт був різносторонньо розвиненою людиною і крім усього іншого цікавився бульбашками і музичною природою звуків, що створюються проточною водою. У 1933 він розв'язав задачу про акустичну частоту резонансу окремої бульки у воді (так званий резонанс Міннарта).

Автор ряду широко відомих науково-популярних книг з астрономії та фізичної метеорології. Однією з галузей досліджень Марселя Міннарта було вплив атмосфери на світло і образи. Його класична книга з цієї теми була випущена під назвою «Світло і колір в природі» у 1954 (перекладено на російську мову «Світло і колір в природі» (1-е вид. 1959, 2-е вид. 1969) і «Практична астрономія» (1971). Особливого визнання заслуговує діяльність Міннарта по зміцненню дружніх зв'язків між астрономами різних країн; протягом багатьох років він очолював комісію Міжнародного астрономічного союзу з обміну між астрономами.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

На його честь названі:

  • Астероїд 1670 Міннарт.
  • Кратер Міннарт на Місяці .
  • Один із корпусів університетського містечка в Утрехті.

Посилання[ред.ред. код]