Марта Ґеллгорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марта Ґеллгорн
англ. Martha Gellhorn
Gellhorn Hemingway 1941.jpg
Марта Ґеллгорн та Ернест Гемінґвей. Китай, 1941 р.
Ім'я при народженні Марта Елліс Ґеллгорн
Народилася 8 листопада 1908(1908-11-08)
Сент-Луїс, США
Померла 15 лютого 1998(1998-02-15) (89 років)
Лондон, Велика Британія
·отруєння ціаністим калієм[d]
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність письменниця, журналістка, військова кореспондентка
Alma mater John Burroughs School[d] і Коледж Брін Мар[1]
Володіє мовами англійська[2]
Заклад The New Republic[1], United Press[d] і The Atlantic
Роки активності 1934-1989
Конфесія атеїзм
Мати Edna Fischel Gellhorn[d][1]
У шлюбі з Ернест Хемінгуей[1], Thomas Stanley Matthews[d][1] і Бертран де Джувенел[3]
Нагороди
Сторінка в Інтернеті gellhornmartha.blogspot.com

Марта Елліс Ґеллгорн (англ. Martha Ellis Gellhorn; 8 листопада 1908 — пом. 15 лютого 1998) — американська журналістка, письменниця, одна з найвизначніших військових кореспондентів 20 століття. Вона писала практично про кожен великий світовий конфлікт, який відбувався під час її 60-річної кар'єри. Була третьою дружиною письменника Ернеста Гемінґвея з 1940 по 1945 роки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Марта Ґеллгорн народилася 8 листопада 1908 року в місті Сент-Луїс, США. Батько Джордж Ґеллгорн був лікарем-гінекологом з німецьким корінням[4][5], мати — Една Фішелл (нар. 18 грудня 1878 — пом. 24 вересня 1970), була активною захисницею жіночих прав. Обоє батьків наполовину були євреями.

З дитинства Марта писала вірші та короткі оповідання. У 1926 році закінчила школу. Навчалася один рік у Коледж Брін Мар, але залишила його у 1927 році. Після коледжу вона пішла у «The New Republic». Потім Марта поїхала в Європу на пошуки пригод і нових тем.

У Франції Марта почала працювати у «United Press International» та «Vogue». У Парижі в неї почався роман з письменником Бертраном де Жувенелем. За неофіційними даними, вони одружилися, але документально це не підтверджено.

Перебуваючи в Європі, вона стала прихильницею пацифістських рухів, про що розповіла пізніше у своїй книзі «What Mad Pursuit» (1934).

Після приїзду в Америку Марта Ґеллгорн стала репортером однієї з великих газет. Тоді ж заприятелювала з Елеонорою Рузвельт, дружиною президента. Крім загальних інтересів, вони з'ясували, що перша леді добре знала Едну Фішелл, матір Марти, по коледжу. Через Елеонор Рузвельт Марта познайомилась з Гаррі Гопкінсом. Біографія журналістки містить факти, що вказують на її співпрацю з урядом Франкліна Рузвельта. За дорученням адміністрації президента Марта Ґеллгорн проїхала по містах Америки і написала ряд нарисів про те, які наслідки мала Велика депресія для різних верств населення. Результати спостережень були викладені нею не тільки в статтях, але й у книзі «Лихо, яке я бачила» (англ. The Trouble I've Seen, 1936). Ця збірка оповідань став першим літературним твором, який написала Марта Ґеллгорн.

Під час поїздки у 1936 році в Кі-Вест, штат Флорида, Марта познайомилась з Ернестом Гемінґвеєм. Марта та Ернест вирішили разом їхати до Іспанії, щоб стежити за ходом громадянської війни. У 1937 році вони разом відзначили різдво в Барселоні. Після чотирьох років стосунків, Ернест Гемінґвей та Марта Ґеллгорн одружилися в грудні 1940 року. Проте постійна відсутність Марти далась в знаки, і Ернест Гемінґвей поставив ультиматум:

« Або ти кореспондент на цій війні, або жінка в моєму ліжку... »

У 1945 році подружжя розлучилося. Після Другої світової війни Марта Ґеллгорн працювала у «The Atlantic Monthly». Описуювала війну у В'єтнамі, Шестиденну війну на Близькому Сході та громадянські війни в Центральній Америці.

У 1954 році Марта Ґеллгорн вийшла заміж за головного редактора «Таймс» Томаса Стенлі Метт'юса. Цей шлюб був розірваний у 1963 році, після того, як Марта Ґеллгорн дізналася про роман її чоловіка на стороні[6]. Після цього Марта Ґеллгорн остаточно розчарувалася в інституті шлюбу і більше не виходила заміж.

У віці 81-го року вона приїхала в Панаму, де написала про вторгнення військ США.

15 лютого 1998 року Марта Ґеллгорн наклала на себе руки, прийнявши смертельну дозу ліків, після довгої боротьби з раком яєчників.

У популярній культурі[ред. | ред. код]

22 квітня 2008 року в США випустили поштову марку на честь Марти Ґеллгорн.

У 2012 році Ніколь Кідман зіграла Марту Ґеллгорн у фільмі Філіпа Кауфмана «Гемінґвей та Ґеллгорн».

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • What Mad Pursuit (1934);
  • The Trouble I've Seen (1936, 2012);
  • A Stricken Field (1940);
  • The Heart of Another (1941);
  • Liana (1944);
  • The Undefeated (1945);
  • Love Goes to Press: A Comedy in Three Acts (1947);
  • The Wine of Astonishment (1948);
  • The Honeyed Peace: Stories (1953);
  • Two by Two (1958);
  • The Face of War (1959);
  • His Own Man (1961);
  • Pretty Tales for Tired People (1965);
  • Vietnam: A New Kind of War (1966);
  • The Lowest Trees Have Tops (1967);
  • Travels with Myself and Another: A Memoir (1978, 2002);
  • The Weather in Africa (1978, new edition by Eland, 2006);
  • The View From the Ground (1989; new edition by Eland, 2016);
  • The Short Novels of Martha Gellhorn (1991);
  • The Novellas of Martha Gellhorn (1993);
  • Selected Letters of Martha Gellhorn (2006).

Література[ред. | ред. код]

  • Hardy Dorman, Angelia (2012). Martha Gellhorn: Myth, Motif and Remembrance.[7]
  • Rollyson, Carl (2000). Nothing Ever Happens to the Brave: The Story of Martha Gellhorn. 
  • Moorehead, Caroline (2004). Martha Gellhorn: A Life.  (a.k.a. Gellhorn: A Twentieth-Century Life)
  • Rollyson, Carl E. (2007). Beautiful Exile: The Life of Martha Gellhorn. 
  • Moreira, Peter (2007). Hemingway on the China Front: His WWII Spy Mission With Martha Gellhorn. 
  • McLoughlin, Kate (2007). Martha Gellhorn: The War Writer in the Field and in the Text. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 416.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://www.lexpress.fr/culture/livre/martha-gellhorn_811046.htmlL'Express, 2006.
  4. Ware, Susan; Stacy Lorraine Braukman (2004). Notable American Women: A Biographical Dictionary Completing the Twentieth Century. Harvard University Press. с. 230. ISBN 0-674-01488-X. 
  5. Review by Kirkus (UK) of Caroline Muirhead: Martha Gellhorn (2003)
  6. I didn't like sex at all. Salon. August 12, 2006. Процитовано 23 February 2012. (англ.)
  7. Angelia Hardy Dorman. Martha Gellhorn: Myth, Motif and Remembrance eBook. Kindle Store. 

Посилання[ред. | ред. код]