Мартинов Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Мартинов
Мартинов Василь Іванович.jpg
Народився 16 квітня 1938(1938-04-16)
Олександрія Благодаренського району Ставропольського краю
Помер 13 березня 2006(2006-03-13) (67 років)
Львів
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність поет, письменник, журналіст

Васи́ль Іва́нович Марти́нов (16 квітня 1938, Олександрія Благодаренського району Ставропольського краю — 13 березня 2006, Львів) — український журналіст, письменник, поет, член НСПУ, Львів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Уродженець Росії, родина перебралася на Золочівщину 1953 року.

Працював у редакції Золочівської районної газети «Народне слово» (з 1956 року, тоді — «Серп і молот»). Керував створеним при редакції літературним об'єднанням ім. Степана Тудора. Закінчив навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка.

З композитором Б. Янівським написав 7 пісень до спектаклю «Одурений чоловік» Мольєра у постановці 1985 року, Дрогобицький український музично-драматичний театр.

Видані його гумористично-сатиричні, поетичні збірки (в тому числі для дітей), збірки приказок та прислів'їв:

  • «Сонцелюби», 1977
  • «Термінове відрядження», Львів, 1981
  • «Заповіт графомана», «Бібліотека Перця», 1984
  • «Проспект радості», 1985
  • «Тепло материнського дому», 1988
  • «Поглиблений склероз», Львів, 1990
  • «Верблюд на пенсії», 1992
  • «Як кіт вуса загубив», 1993
  • «Молодша губка — солодша губка», 1993
  • «Вірю. Надіюсь. Люблю.», 1998
  • «Синьозорий квітень», 2000
  • збірка поезій Василя Мартинова «Чебрецевий легіт» — 2001 — з «Піснею про Володимира Івасюка», Валерій Квасневський написав музику
  • «Магія Думного потоку», Львів, 2003, з однойменною повістю і щоденниковими записами — есе про Ліну Костенко.

Лауреат премії ім. О. Гончара — за книги: «Магія Думного потоку», «Уроки Ліни Костенко», «Німа дзвіниця», «Нанашка» (Уроки Ірини Вільде).

Джерела[ред. | ред. код]