Мартинюк Михайло Тадейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мартинюк Михайло Тадейович
Народився 17 листопада 1944(1944-11-17) (75 років)
Коритня Монастирищенського району Черкаської області
Країна Україна Україна
Діяльність фізик
Alma mater Уманський державний педагогічний інститут імені Павла Тичини
Галузь фізика, педагогіка
Заклад Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Звання Професор
Ступінь Доктор наук
Відомий завдяки: ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За трудову відзнаку»
Заслужений працівник освіти України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Відмінник освіти України
Нагрудний знак «За наукові досягнення»
академік НАПН України

Мартинюк Михайло Тадейович (нар. 17 листопада 1944(19441117), с. Коритня Черкаської області, УРСР) — доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, Заслужений працівник освіти України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 листопада 1944 року в с. Коритня Монастирищенського району Черкаської області.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив фізико-математичний факультет Уманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини (1968).

Діяльність[ред. | ред. код]

Уся трудова діяльність педагога пов'язана з Уманським державним педагогічним інститутом ім. Павла Тичини (з 1998 — педагогічний університет): працював старшим лаборантом (1968—1970), асистентом кафедри фізики (1970—1972), старшим викладачем, доцентом, завідувачем кафедри, деканом факультету, проректором з нав чальної і наукової роботи. Виконував обов'язки ректора Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (1988—1989).

2005—2010 рр. — ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

За час керівництва М. Т. Мартинюка в університеті створено 4 інститути, 5 нових факультетів і 10 кафедр. Він автор досліджень з проблем змісту й методів навчання фізики та астрономії в загальноосвітніх навчальних закладах, один із співрозробників концептуальних засад змісту загальної і професійної освіти. Брав участь у підготовці матеріалів до Національної програми «Освіта: Україна XXI століття», є одним із співрозробників Державного стандарту базової і повної середньої освіти (освітня галузь «Природознавство, фізика»), чинних навчальних програм з фізики і астрономії для загальноосвітніх навчальних закладів.

Член спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій з теорії і методики навчання (фізики, астрономії і математики).

Відмінник освіти УРСР. Відмінник освіти України. Заслужений працівник освіти України (2005). Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку», медаллю імені А. С. Макаренка «За заслуги в галузі освіти», нагрудним знаком «За наукові досягнення», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006).

Автор (співавтор) понад 100 наукових праць, зокрема: • «Вивчення фізики і астрономії в основній школі (теоретичні і методичні засади)», монографія (1998); • «Базовий курс фізики, інтегрований з астрономією (досвід теоретико-експериментального обґрунтування)», монографія (1999); • «Фізичний експеримент і математичний апарат фізики» (2003); • «Вивчення фундаментальних дослідів з атомної фізики засобами інформаційно- комунікаційних технологій» (2006).

Має доньку Катерину, дружину українського політика та урядовця В'ячеслава Кириленка.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 4 травня 2019 року № 188/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»

Посилання[ред. | ред. код]