Мартин Казановський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марцін (Мартин) Казановський

Марцін (Мартин) Казановський (пол. Marcin Kazanowski; 1563 — 28 березня / 19 жовтня[1] 1636, Кам'янець) — польський державний і військовий діяч з роду Казановських, польний гетьман коронний (1633—1636), учасник московсько-польської війни в Смутні часи в 1618 році, війн Речі Посполитої зі Швецією, Туреччиною, Молдавією. Тесть Миколая Потоцького-«Ведмежої лаби».

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1563 року, був сином віленського старости Миколая Казановського (пом. 1639) і його дружини Катажини Кориціньської.

У 1608 році — ротмістр королівський. Мав хвацьку вдачу — великий гетьман литовський Ян Кароль Ходкевич одного разу на очах усього війська запустив у нього булавою[2]. Був послом короля Сиґізмунда III Вази до польських воєначальників Лжедмітрія II. Командував одним із полків, розквартированих в Москві. У 1617—1618 роках мав посаду реґіментаря, брав участь в поході королевича Владислава на Москву. Навесні 1618 р. під чолі 6-тисячного війська взяв Стародуб. У 1620 році брав участь у битві під Цецорою, де невелике польське військо було повністю розгромлене турецько-татарською армією. Потрапив у полон, незабаром за викуп був звільний.

У 1622 році був призначений галицьким каштеляном. Перебуваючи на цій посаді, був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди,[3] серед яких був обраним для перевірки прав та складання реєстру козацького війська.[4] У 1628 р. став королівським полковником, у 1629 р. під командуванням польного гетьмана коронного Станіслава Конєцпольського бився зі шведською армією в битві під Ґужном.

У 1632 р. був призначений воєводою подільським. У 1633 році: став старостою звенигородським; як польний гетьман коронний брав участь в смоленській кампанії нового польського короля Владислава IV Вази; разом з київським воєводою Янушем Тишкевичем надав гроші для будівництва костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та монастиря в Теребовли[5]. У 1634 році був одним з королівських комісарів на мирних переговорах і підписанні Поляновського мирного договору з Московською державою. 1624 р. ченці ордену кармелітів босих, запрошені до Більшівців власником — гетьманом Марціном Казановським (від 1617 р.) — збудували дерев'яний костел, монастир.

Був похований у костелі кармелітів у Більшівцях разом з дружиною. Був його «пам'ятник» у Кам'янці.[6]

Посади[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Був одружений з Катажиною Стажицькою. Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Przyboś A. Kazanowski Marcin h. Grzymała (ok. 1563—1636)… — S. 259.
  2. Лапшов З. П. Збройні сили Речі Посполитої. - 2011.
  3. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  4. Там само. — С. 403.
  5. Betlej A. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 356. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  6. Przyboś A. Kazanowski Marcin h. Grzymała (ok. 1563—1636)… — S. 259.

Джерела[ред.ред. код]

  • Gloger Z. Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — 1903. (пол.)
  • Orgelbranda S. Encyklopedia Powszechna, 1898. (пол.)
  • Przyboś A. Kazanowski Marcin h. Grzymała (ok. 1563—1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. XII. — S. 257—259. (пол.)
  • Szenic S. Pitawal warszawski. — Warszawa, 1957. — T. 1. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.