Мартин гренландський
| ?Мартин гренландський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сивкоподібні (Charadriiformes) |
| Родина: | Мартинові (Laridae) |
| Підродина: | Мартинові (Larinae) |
| Рід: | Мартин (Larus) |
| Вид: | Мартин гренландський |
| Біноміальна назва | |
| Larus glaucoides Meyer, B, 1822 | |
Distribution гніздування зимівля бродяжні рідкісні зальоти | |
| Посилання | |
| Larus glaucoides | |
| Larus glaucoides | |
| 176811 | |
| 22729877 | |
| 118194 | |
Мартин гренландський[2] (Larus glaucoides) — вид мартинів з роду Larus. Поширений у Північній Америці.
Цей вид гніздиться в арктичних регіонах Канади та Гренландії. Поза сезоном розмноження трапляється на зимівлі на тихоокеанському узбережжі від південно-східної Аляски (США) до півночі Нижньої Каліфорнії (Мексика), а також у найпівнічніших штатах східної частини США аж до Великих озер, зрідка залітає до Європи.
Птах завдовжки від 58 до 65 см. Його забарвлення біле та блакитно-сіре, хоча зимове оперення зазвичай представляє поздовжні коричнево-сірі або дифузні плями на голові та шиї. Ноги рожеві, а очі зазвичай блідо-жовті, іноді карі.
Раціон складається переважно з дрібної риби (наприклад, лосося Salmo spp., кільки Sprattus spp. і оселедця Clupea spp.) і морських безхребетних, а також пташиних яєць і пташенят, насіння та плодів.
Вид розмножується з середини травня до липня поодинокими парами або невеликими моно- чи змішаними колоніями до кількох сотень пар. Гніздо будується із сухої трави, водоростей і моху. Розміщується на великих плоских виступах крутих прибережних скелях заввишки понад 100-200 м, на офшорних штабелях, що оточують прибережні прісноводні ділянки або на землі на непорушених низьких прибережних островах. Самиця зазвичай відкладає 2-3 яйця.
- ↑ BirdLife International (2019). Larus glaucoides: інформація на сайті МСОП (англ.) 11 березня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |