Мартин середземноморський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартин середземноморський
Дорослий птах у шлюбному вбранні
Дорослий птах у шлюбному вбранні
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Ichthyaetus
Вид: Мартин середземноморський
Біноміальна назва
Ichthyaetus melanocephalus
(Temminck, 1820
Синоніми
Larus melanocephalus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ichthyaetus melanocephalus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ichthyaetus melanocephalus
EOL logo.svg EOL: 1049313
ITIS logo.svg ITIS: 824070
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126704

Мартин середземноморський (Ichthyaetus melanocephalus) — птах родини мартинових (Laridae). В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий. В Україні, на чорноморському узбережжі, зосереджена основна частина світової популяції виду.

Зауваження щодо систематики[ред. | ред. код]

Монотиповий вид. Відомі випадки гібридизації із звичайним мартином[1]. До недавнього часу відносили до роду Мартин (Larus)[1][2], проте в останніх зведеннях вид виділяють до роду Ichthyaetus.[3]

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Мартин середземноморський у зимовому вбранні

Мартин із темною головою, середнього розміру, приблизно з сивого мартина. Маса тіла до 350 г, довжина тіла 36-38 см, розмах крил 98-105 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні голова чорна; спина і верхні покривні пера крил сірі; решта оперення біла; навколоочне кільце червоне, окреслене зверху і знизу білим; дзьоб яскраво-червоний, часто з чорною смугою біля кінця; ноги червоні; райдужна оболонка ока темно-коричнева; у позашлюбному оперенні голова біла, з темними плямами за очима і на тім'ї. Молодий птах зверху сірувато-бурий, пера зі світлою облямівкою; верхні великі покривні пера другорядних махових світло-сірі; боки вола буруваті; крайні першорядні махові пера чорно-бурі, інші махові пера сірувато-білі, з темною верхівкою; на кінці білого хвоста чорно-бура смуга; дзьоб темно-бурий; ноги бурі; навколоочного кільця нема; взимку першого року життя спина і плечі сірі.[4]

Дорослий середземноморський мартин від дорослого звичайного мартина відрізняється відсутністю чорного кольору на крилах, а у шлюбному оперенні — також чорним кольором голови; молодий птах від молодого звичайного мартина — чорно-бурими зовнішніми першорядними маховими перами.

Звуки[ред. | ред. код]

Видає гугняве «ева», в колонії в разі тривоги подає крик «ка-ка-ка».

Поширення[ред. | ред. код]

У ХІХ ст. гніздовий ареал виду включав, ймовірно, тільки північне і північно-східне узбережжя Чорного моря та, можливо, Егейське море. Із середини ХХ ст. невеликі колонії почали з'являтись на узбережжі Північного і Балтійського морів, а також на внутрішніх водоймах майже всіх країн Західної і Центральної Європи. У 1970-х роках відбувалось також розширення ареалу на схід — середземноморський мартин почав гніздитись вздовж Азовського моря — на Молочному лимані, на Східному Маничі. Мешкає, як правило, на узбережжі, інколи гніздиться в глибині материка. У Південній Європі це звичайний гніздовий вид, у Центральній Європі, навпаки, поширений спорадично.[1] Гніздиться також в південній Англії, Франції, на півночі Німеччини, в Нідерландах, на півночі Польщі, в Латвії, Литві, Туреччині, в Італії, Греції, Хорватії, Сербії. Поза межами Європи зустрічається в Північній Африці, Центральній та Передній Азії і на Аравійському півострові.

В Україні гніздиться в Причорномор'ї та Приазов'ї. Основні колонії розташовані на островах Орлов, Бабин, Смалений та деяких інших Тендрівської затоки. Іноді зимує біля південного узбережжя Криму.

Місця зимівель розташовані переважно в середземноморському регіоні.

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі станом на кінець ХХ ст. оцінена в 120–320 тис. пар, із них більша частина гніздилась в Україні — 100–300 тис. пар[5]. Проте з початку ХХІ ст. чисельність виду в Україні суттєво скоротилася. У цілому світова популяція виду стабільна.

Розмноження[ред. | ред. код]

Яйця в оологічній колекції

До розмноження у більшості випадків приступає у віці трьох років. Моногам. На місця розмноження в Тендівській затоці перші птахи прилітають в пршій половині березня, інколи наприкінці лютого. Гніздиться колоніями, що нараховують сотні і тисячі пар. Інколи гніздиться окремими парами, але тільки в колоніях з іншими вилами мартинів (звичайний, сивий мартини, річковий крячок та інші). Щільність гніздування висока — відстань між гніздами становить від 0,3 до 1,5 м.[1]

Діаметр гнізд становить 23,5-35 см, лотка — 15,5-20 см, глибина лотка 2,5-6,5 см. Як гніздовий матеріал використовують сухі стебла трави, водорості та пір'я. Відкладання яєць на території України починається у першій половині квітня. У повній кладці 1-4 яйця, частіше 2-3. Середній розмір яєць 54,7×38,0 мм (Костін, 1983). Насиджують обидва партнери. Тривалість інкубації 23-26 днів (Ардамацька, 1977). Пташенят вигоовують обидва батьків, відригуючи іжу з вола. Пташенята починають літати у віці 35-40 днів після вилуплення, в Тендрівській затоці це відбувається у першій декаді липня.[1]

У Тендрівській затоці покидають місця гніздування вже у другій половині серпня.

Мартин середземноморський з пташенятами на острові Смалений (Тендрівська затока, Чорноморський біосферний заповідник)

Живлення[ред. | ред. код]

У гніздовий період основними кормовими стаціями є цілинні приморські степи і поля. Головні кормові об'єкти — комахи, зазвичай масові види. Поїдає також дрібних гризунів, яйця і пташенят мартина тонкодзьобого, крячка рябодзьобого та інших птахів; ящірок, зрідка рибу і зерна кільтурних злаків. Серед комах у районі Тендрівської затоки в раціоні трапляються: лускокрилі (25%), двокрилі (24%), перетинчастокрилі (19%), жуки (16%), клопи (7%), прямокрилі (4%). Поза сезоном розмноження основним кормом є морська риба і молюски, а також відходи риболовного виробництва та харчові відходи. Протягом останніх десятиліть частка кормів антропогенного походження в раціоні зростає.[1]

Загрози[ред. | ред. код]

Сережземноморські мартини є дуже чутливими до відвідування гніздових колоній людьми, в результаті чого може гинути до 98% гнізд[1]. Тому однією з головних загроз є відвідування колоній туристами. Частина кладок може гинути від повеней. Потенційними загрозами є втрата місць існування внаслідок туризму, також забруднення морських екосистем.[6]

Охорона[ред. | ред. код]

Мартин середземноморський охороняється відповідно до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів та Бернської конвенції.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.(рос.)
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
  3. Handbook of the Birds of the World. Volume 3 Hoatzin to Auks / Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. — Lynx Edicions, 1996. — ISBN 84-87334-20-2.
  4. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  5. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  6. BirdLife International 2012. Larus melanocephalus. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2015.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 19 July 2015.

Література[ред. | ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.