Мартон Букові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мартон Букові
Bukovi Márton (cropped).jpg
Мартон Букові у 1976 році
Особові дані
Народження 10 грудня 1903(1903-12-10)
  Будапешт, Австро-Угорщина
Смерть 11 лютого 1985(1985-02-11) (81 рік)
  Сет, Франція
Громадянство Flag of Hungary.svg Угорщина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1920–1925 Угорщина «Ексересек» ? (?)
1925–1926 Італія «Альба Рома» 16 (23)
1926–1933 Угорщина «Ференцварош» 86 (2)
1933–1935 Франція «Сет»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1926–1930 Угорщина Угорщина 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1935–1945 Югославія Хорватія «Граджянскі»
1945–1947 Югославія «Динамо» (Загреб)
1947–1954 Угорщина МТК (Будапешт)
1955–1956 Угорщина «Уйпешт»
1956–1957 Угорщина Угорщина
1957–1959 Угорщина МТК (Будапешт)
1960–1961 Югославія «Динамо» (Загреб)
1962–1964 Угорщина «Діошдьйор»
1965–1967 Греція «Олімпіакос»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Мартон Букові (угор. Bukovi Márton, нар. 10 грудня 1903, Будапешт — пом. 11 лютого 1985, Сет) — угорський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Угорщині (1928).

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Разом з Белою Гуттманном і Густавом Шебешем, він сформував тріо інноваційних угорських тренерів, які першими почали використовувати тактичну схему 4-2-4[1].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1920 року виступами за команду «Ексересек», в якій провів п'ять сезонів, після чого забив 23 голи в 16 матчах за італійську «Альба Рому» та став віце-чемпіоном Італії сезону 1925/26, програвши лише у фіналі «Ювентусу».

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу «Ференцвароша», до складу якого приєднався 1926 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри, вигравши за цей час чотири чемпіонати, три національні кубки, а також Кубок Мітропи у 1928 році.

Завершив професійну ігрову кар'єру у французькому клубі «Сет», за який виступав протягом 1933—1935 років і у сезоні 1933/34 зробив золотий дубль — виграв чемпіонат і Кубок Франції.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1926 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 12 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1935 року, очоливши тренерський штаб загребського клубу «Граджянскі», з яким у сезонах 1936/37 та 1939/40 вигравав чемпіонат Югославії. Цей турнір став останнім довоєнним розіграшем, після чого того ж року Мартон виграв з командою чемпіонат Бановини Хорватія, а після проголошення у 1941 році Незалежної Держави Хорватії угорський фахівець виграв двічі чемпіонат і одного разу Кубок Хорватії.

Після другої світової війни клуб «Граджянскі», як і його основні суперники клуби «Конкордія» та ХАШК, за вказівкою комуністичної влади були розпущені, а на основі цих клубів був створений новий клуб «Динамо» (Загреб). Першим тренером об'єднаної команди було призначено саме Букові. Крім того новий клуб успадкував кольори «Граджянскі», причому більша частина гравців клубу продовжили кар'єру в «Динамо», найяскравішими з яких були Август Лесник, Мирко Кокотович та Франьйо Вьолфл. В першому повоєнному сезоні 1946/47 «Динамо» посіло друге місце, поступившись лише столичному «Партизану», після чого Букові покинув клуб.

1947 року Мартон повернувся на батьківщину і очолив МТК (Будапешт). На початку соціалістичної епохи футбольні клуби Угорщини фінансувалися за рахунок великих промислових і торгових компаній, різних міністерств. Це відбилося на назвах клубів. У 1950 році клуб МТК був перейменований в «Текстиль». Через рік клуб перейшов під крило військових і став називатися «Будапешт Бастія» («Будапештський бастіон»). Ще через рік клуб знову повернувся під крило текстильної промисловості і знову змінив назву — цього разу він став називатися «Будапешт ВЛ» (абревіатура ВЛ в ​​перекладі з угорської означає «червоний прапор»). У 1956 році клуб знову став називатися МТК. Незважаючи на такі постійні зміни Букові зумів створити боєздатну команду. Під його керівництвом на початку 50-х років в клубі з'явилася «золота команда» з найкращих гравців Угорщини того часу, таких, як Петер Палоташ, Нандор Хідегкуті, Міхай Лантош, Йожеф Закаріаш та Карой Шандор. З ними Букові тричі виграв чемпіонат Угорщини і ще одного разу національний кубок. У сезоні 1957/58 клуб завоював свій третій і останній чемпіонський титул під керівництвом Мартона, після чого МТК надовго пішов з провідних ролей в угорському футболі (внаступне клуб став чемпіоном аж у 1987 році).

Також у перерві роботи з МТК Букові недовго тренував «Уйпешт» та національну збірну Угорщини. Спочатку Букові був асистентом Густава Шебеша у тій «Золотій команді», що використала новітню тактичну схему 4-2-4, а в березні 1956 року, коли Шебеш був звільнений з посади тренера національної збірної, Мартон став його наступником. 23 вересня 1956 року угорська збірна на чолі з Букові здобула перемогу 1:0 над збірною СРСР на московському стадіоні імені Леніна, завдавши радянській команді першу поразку на домашній арені в історії. Всього під його керівництвом мадяри провели вісім матчів[2] — шість перемог, одна нічия і одна поразка.

1960 року угорський фахівець вдруге очолив «Динамо» (Загреб), але знову не здобув з клубом трофеїв, після чого у 1962—1964 роках тренував «Діошдьйор».

Останнім місцем тренерської роботи Мартона був грецький «Олімпіакос». Його команда встановила новий грецький рекорд, здобувши 12 перемог поспіль, причому в обох сезонах пірейський клуб став чемпіоном Греції. Врешті-решт Букові був змушений покинути клуб в грудні 1967 року після серії поганих результатів в сезоні 1967/68, але в основному через встановлення в країні військового режиму «Чорних полковників»[3].

Помер 11 лютого 1985 року на 82-му році життя у французькому місті Сет.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Угорщина Угорщина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
19/12/1926 Віго Іспанія Іспанія 4 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч -
24/04/1927 Прага Чехословаччина Чехословаччина 4 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -
25/09/1927 Будапешт Угорщина Угорщина 5 – 3 Австрія Австрія Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
09/10/1927 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 2 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч -
25/03/1928 Рим Італія Італія 4 – 3 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
22/04/1928 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 0 Чехословаччина Чехословаччина Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
06/05/1928 Будапешт Угорщина Угорщина 5 – 5 Австрія Австрія товариський матч - Замінений на 17-ій хвилині 17' Вийшов на заміну на 20-ій хвилині 20'
07/10/1928 Відень Австрія Австрія 5 – 1 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
01/11/1928 Будапешт Угорщина Угорщина 3 – 1 Швейцарія Швейцарія Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
24/02/1929 Коломб Франція Франція 3 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
01/06/1930 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 1 Австрія Австрія товариський матч -
08/06/1930 Будапешт Угорщина Угорщина 6 – 2 Нідерланди Нідерланди товариський матч -
Усього Матчів 12 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Могила Мартона Букові у Будапешті.

Як гравця[ред. | ред. код]

«Ференцварош»: 1926-27, 1927-28, 1931-32
«Ференцварош»: 1926-27, 1927-28, 1932-33
«Сет»: 1933–34
«Сет»: 1933–34
«Ференцварош»: 1928

Як тренера[ред. | ред. код]

«Граджянскі»: 1936–37, 1939–40
«Граджянскі»: 1940, 1941, 1943
«Граджянскі»: 1941
МТК (Будапешт): 1951, 1953, 1957-58
МТК (Будапешт): 1951-52
«Олімпіакос»: 1965–66, 1966–67

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Биография Белы Гуттманна. Чемпионат.ру. 13 марта 2008. Архів оригіналу за 2012-01-30. Процитовано 6 ноября 2008. 
  2. Статистика гравця на сайті RSSSF.com (англ.)
  3. Η νύχτα που έφυγε ο Μπούκοβι (in Greek)

Посилання[ред. | ред. код]